Сторінка:Гауптман Ґергарт. Візник Геншель. 1899.pdf/50

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
ФАБІҐ
здавленим голосом.

Ну, бачите, я маю іще се та то на серцї. Через вікно могли би іще почути люди.

ГАННА.

О, про-мено, ходїть до середини.

Фабіґ щезає з вікна.

Ще той мусїв прийти як раз нинї!

Обтирає собі руки.

Входить Фабіґ. Є се убого одягнений, отяжілий халупник, около 36 лїт з рідким заростом на лицї.

ФАБІҐ.

Добрий день молодице!

ГАННА
пристрасно.

По перше: Я не молодиця.

ФАБІҐ
хитро.

Ну, хоч би навіть; але незадовго будете нею…

ГАННА.

Але-ж се є погані сплетнї, та більше нїщо.

ФАБІҐ.

Я так чув, не моя се вина. Люди так всюди майже говорять; коли умерла Геншлева…

ГАННА.

А про мене! Най собі говорять. Я роблю своє… Що мене се зрештою обходить!