Сторінка:Гауптман Ґергарт. Візник Геншель. 1899.pdf/51

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
ФАБІҐ.

Так таки найлїпше. Я також роблю все так само. Що на мене люди вже не наговорили? Що я украв голуби у Альтвасер. Підбіг раз за мною маленький песик… зараз люди казали, що я… украв його…

ГАННА.

Як маєте мінї що сказати, то говоріть коротко і ясно.

ФАБІҐ.

Так? Бачите, добре! Я кажу все так само. Люди говорять все за богато; як йде бесїда про яке дрантє чи що, то зараз плетуть так, як би мали продавати село. А тепер коротко. Йде тут о се, молодице!… Бігме Боже, не гнївайте ся, що я помилив ся знов. Я хотїв сказати дївчино! Йде, тут йде о вашу доньку.

ГАННА
голосно.

Я не маю доньки, коли хочете знати! Дївчина, що жиє у мойого батька, є донькою моєї сестри.

ФАБІҐ.

Ну! Так знов що иньшого. Ми думали всї, що то ваша дївчина. А де-ж сестра?

ГАННА.

Хто знає, де вона! Криєть ся десь. Думає собі: дасте собі раду і без мене.