Се не обходить мене нїщо! Я не можу її взяти сюда. Маю сама із собою досить клопоту.
Прийдїть-но ви лише раз до Квальсдорфу та пригляньте ся їй. Так було би мабуть найлїпше. То раз вам дївчина… така гожа дитинка, а які має рученята, які ноженята, кажу вам! Чисто як з порцеляни, — така вам гарна, як ви!
Се не моя дитина, не обходить мене нїщо.
Ну, то зарадьте якось сьому. Не можу прямо дивити ся на се. Як прийду коли до гостинницї, хочби і о півночі, чи коли, — бачите, я мушу, моє занятє вимагає сього — та бачу, як вона там сидить з батьком в димі, то аж серце краєть ся мінї.
Коршмарі не повинні йому нїчого давати пити. Бука взяти та добре його випарити, то прийде він нарештї до розуму. — Тепер заїхав віз на обору. Маєте тут пять чеських. На нинї досить, як пересплю ся, надумаю ся іще. Тепер не можу займати ся сим далї. Але як ви розголосите се тут в пивярнї, тодї ми не знаємо ся більше.
Я не буду нїщо говорити. Що мене се зрештою обходить. Не буду справджувати у паро-
