Сторінка:Гауптман Ґергарт. Візник Геншель. 1899.pdf/55

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
ГАННА.

Я при Ґустї, тут в коморі.

ГЕНШЕЛЬ.

Добре, я можу заждати.

Сїдає з глубоким стогоном.

Так, так! чоловік має свою біду!

ГАННА
входить дуже занята.

Їда буде миттю готова.

ГЕНШЕЛЬ.

Не можу їсти; я не голодний.

ГАННА.

Їда та напій піддержує тїло. Я служила колись у вівчаря. Він говорив нам звичайно: як чоловік журить ся чим, або щось подібного, повинен їсти, хочби навіть не був голодний.

ГЕНШЕЛЬ.

Ну, то вари зрештою полуденок, побачимо!

ГАННА.

Ви не повинні піддавати ся дуже! Треба погодити ся з долею.

ГЕНШЕЛЬ.

Чи був перепелетчик Горанд?

ГАННА.

Всьо в порядку. Зробив сорок нових білєтів. — Он там лежать на комодї!