Цю сторінку схвалено
ЗІБЕНГАР.
Може я перебиваю в чім?
ГЕНШЕЛЬ.
Де там! Ато добре! Витайте!
ЗІБЕНГАР
кладе фляшку та шклянку на столї.
Нү, мушу знова лїчити ся. Вічно маю до дїла з горлом. Ну, пробіг, на якусь хоробу мусить чоловік нарештї умерти.
ГЕНШЕЛЬ.
Все пити богато жерельної води. Вона лїчить найлїпше.
ЗІБЕНГАР.
Я роблю се як-раз.
ГЕНШЕЛЬ.
Але анї з Мільбрун, анї з Обербрун. Наше жерело найлїпше.
ЗІБЕНГАР.
Ну, а тепер про що иньше.
Несьвідомо взяв вітку блющу та бавить ся нею; нараз побачив її та здивував ся; дивить ся то на цилїндер то на Геншля та питає:
Нинї уродини вашої жінки?
ГЕНШЕЛЬ.
Так. Нинї була би скінчила трицять шість лїт.
ЗІБЕНГАР.
Справдї? Може-ж се бути?
