але перед вами, Геншель, стоїть іще житє. Ви мущина в цьвітї віку. Маєте іще богато роботи в сьвітї. Хто знає, до чого ви іще призначені! При сїм не потрібуєте забувати своєї жінки, навпрядь. В такого чоловіка як ви, се не може мати місця. Але ви мусите в якийсь здоровий спосіб сьвяткувати її память. Се не поможе нїщо. Я вже дивив ся на вас добру хвилю, та рішив ся нарештї промовити вам до сумлїня. Ви піддаєте ся за сильно журі.
Що-ж робити? — Ваша правда, не перечу; але не можу собі часом нї раз дати ради! Хочу заняти ся чим, всюди одного бракує. Четверо очий все таки лїпше бачуть, як двоє. Чотири руки зроблять також богато більше. Тільки фірманок в лїтї! Та хто буде вести лад у всьому дома? Не така се легка річ.
Ганна, думаю, гожа дївчина?
Ну, бачите, вона мінї також виповіла! Без жінки таки велика біда! Чоловік не може спустити ся на нїкого. Маєте те, що я кажу.
Женїть ся, Геншель!
Справдї було би се найлїпше. Без жінки що я маю тут робити? Наш брат не може вийти
