Сторінка:Гауптман Ґергарт. Візник Геншель. 1899.pdf/63

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

на своє без жінки. Я вже то собі подумав і як раз хотїв йти на гору; хотїв поговорити з панею, може вона порадила би мінї що. — — — Якось то так нечайно спало на мене! Як умерла, то якось мінї її у всїм забракло. Коли сказати би вам правду: Фірманка також упадає. Незадовго поведуть сюда зелїзницю. Ну, бачите: Ми заощадили що-дещо, хотїли собі купити невеличку гостинницю — може за два роки, або якось так: Але без жінки нема що й гадати про те.

ЗІБЕНГАР.

Тому вічно не може так бути. Ви рішучо не лишите ся вдівцем цїле своє житє. Вже хочби ізза самої дитини…

ГЕНЦЕЛЬ.

Я сам кажу те.

ЗІБЕНГАР.

Не хотїв би я так дуже мішати ся у ваші справи, але нарештї ми старі приятелї. Ждати, Геншель, лише ізза людий, то після мене нерозумно і то дуже. Як ви носите ся поважно з гадкою знова женити ся, то для вас і для дитини було би лїпше зараз таки. Не так на галай, на балай, розумієть ся, що нї! Але як вже рішите ся, тодї в Божий час! Пощо зволїкати!

По хвилї, коли то Геншель чіхає ся в голову.

Чи ви маєте вже кого на примітї?

ГЕНШЕЛЬ.

Чи маю вже кого на примітї, маю вам се сказати? Може й так; лише я не можу її взяти.