Цю сторінку схвалено
ГІЛЬДЕБРАНТ.
Війт має каштановатого оґера, стерво не хоче дати підкувати ся. Ми хотїли просити Геншля. Як ся привязана собака не буде стояти тихо під його рукою, то най його чорт кує. Добраніч, Геншлева!
ГЕНШЛЕВА.
Добраніч, майстре.
Гільдебрант відходить.
ГЕНШЛЕВА
надслухує, як із від входу долїтає шипіт від суваня ногами.
Хто там суває так знов?
Йде та отвирає двері.
Хто робить тут такий гамір?
ФРАНЯ
вбігає, гуляючи.
На бік, на бік, панї Геншлева, не маю часу!
Крутить ся докола стола до такта вальца, що долїтає з гори.
ГЕНШЛЕВА.
Ого! Цїлком здуріла! Що тобі такого прийшло до голови!? Може скажений пес покусав тебе?
ФРАНЯ
уляє безвпинно далї та присьпівує собі вальцеву ноту.
ГЕНШЛЕВА
раз-у-раз веселїйша.
Пробі' таж тебе шляк трафить. Дївчино, ти збожеволїєш!
Музика перестає грати.
