Цю сторінку схвалено
ГОЛОС ВЕРМЕЛЬСКІРХА.
Франю!
ФРАНЯ.
Се вже річ тата, або мами, або можуть собі тримати кельнера. Я не дам із себе зробити кавярки.
ГЕНШЛЕВА.
Се ще не найгірше.
ФРАНЯ.
Ба, коби се були порядні пани, але самі лише кирничники, візники, гірники. Дякую красненько. Се нїраз мінї не до лиця.
ГЕНШЛЕВА.
Якби я так на твоїм місци, то я робила би цїлком інакше. Узбирала би собі красний »трінкґельд«. Ти могла би ощадити немалий гріш, відложити неодин красний феник.
ФРАНЯ.
Чеських та саксонських не беру. А як мінї коли подарує що пан Зібенгар, або будівничий, або доктор Валєнтінер, то я зараз переїм се. Викину на ласощі,
ГЕНШЛЕВА.
То-ж то саме й є. Яблоко не відкотить ся далеко від яблінки. Батько та мати також не богато лїпші. Не дбаєте про шинок. Як би ви взяли ся щиро до інтересу, то мусїли би мати вже нинї гроші.
