Цю сторінку схвалено
ФРАНЯ.
Коли ми не є такі скупі як ви.
ГЕНШЛЕВА.
Я не є скупа, лише що тримаю гроші в купі.
ФРАНЯ.
Люди говорють, що ви скупі.
ГЕНШЛЕВА.
Що мене там люди обходять і ти враз із ними! Забирай ся відси. Мінї вже досить твоєї хляпанини; можеш вже і не приходити. Я іще не затужила за тобою. Найлїпше не бачити вас, не чути про вас нїчого! Про всьо се сьмітє на купу.
ФРАНЯ
вже у дверех, відвертаєть ся, злобно:
Знаєте, що іще лихі язики плетуть?
ГЕНШЛЕВА.
Нїщо не хочу знати, лише забирай ся. Стережи ся ти також, аби й ти не мусїла щось почути. Хто знає, як далеко ти зайшла з Зібенгаром. Ви будете знати се найлїпше. Як би не се то вилетїли би ви вже яких двайцять разів із вашою польською ґосподаркою. Треба би лише знати Зібенгара.
ФРАНЯ.
Тьфу, тьфу, тьфу!
Відходить.
ГЕНШЛЕВА.
Сьмітє!
