Ми є тут іще також, най-но він лише спробує. Тут є наша кімната, не його, та хто приходить сюда до нас, то до нас приходить! Він не має тикати тут свойого носа.
Підождемо ще. Се могло би його дорого коштувати. Заплатив би грубо, як би я його заскаржив. Він вже раз таки погано зловив ся з Альфонсом, що був тут якось два роки назад. Але зі мною вийде богато гірше: Трийцять талярів за біль, то для мене за мало.
Та по перше він не має їх іще, той клятий нуждар. В цїлім повітї сидить у всїх в кишенї. Всюди має лише самі довги. Як довше так потріває, то всьо скінчить ся. Сам вилетить із сеї хати, відки хоче викидати иньших.
скинув пальто, повісив капелюх та вибирає перця з сурдута та штанів.
Та вже ж. Се не є вже більше тайною. Вже всї говорять про се в коршмі. Нїхто не має милости над ним, всї його ненавидять. Мій теперішний пан не може його знести. Як лише почує його імя, вже казить ся.
Бог знає, каже все: той Зібенгар, то соб добра штука.
Вірю, вірю, має рацію.
