Що-ж він мав робити? Цїлий Квальсдорф міг би собі полетїти за ним. Того, що Геншель має раз у руках… я не радив би вже нїкому відбирати йому. В цїлій околицї не поважить ся нїхто зачинати з ним. Батько не знав зразу, що стало ся. Нараз заревів жалібно і кричав і кляв, що неміра! Люди сьміяли ся, бо знали Геншля. Але він сказав собі цїлком спокійно: »Бувай здоров, батьку Шель, я беру її зі собою. Там дома жде вже на неї мати. Перестань но ти пити, то буде іще й для батька при нас місце«.
Бувайте здорові, я радше прийду вже завтра поговорити.
І він думає, що я мала би її держати тут при собі! Нїколи! Не буде сього! Се не моя дитина. Як би я могла показати ся тепер між людьми. Раз в Квальсдорфі, другий знова тут. Чи іще не досить я намучила ся! День та ніч з Ґустою. Ну, знов зачнеть ся мордівня. Ще чого! Най він бережеть ся.
входить також у кожусї, в чоботах з холявами, в стрілецьких панчохах та шкуряних штанах і пр. так як злїз із коня. Веде весело шести-лїтню дївчину, одягнену нехарно та обідрану.
