Цю сторінку схвалено
ГЕНШЕЛЬ
на пів жартом під лад останнїх слів Ганни.
Хто має беречи ся?
ГЕНШЛЕВА.
Ет, не знаю!
ГЕНШЕЛЬ.
Глянь-но Ганно, хто тут йде!
До дївчини:
Йди-но Берто! та скажи: добрий вечір. Йди-но скажи! Скажи: добрий вечір, мамо.
БЕРТА
лишаєть ся Геншля, йде потручена ним легко кілька кроків наповперек кімнати до Ганни, що сидить на лавцї нахмарена.
ГЕНШЛЕВА,
коли дитина стоїть перед нею непорадна.
Чого-ж ти хочеш?
БЕРТА.
Я їхала на гарнім кони.
Геншель та Вальтер сьміють ся до розпуку.
ГЕНШЕЛЬ.
Ну, що-ж? Затримаємо її при собі! Добрий вечір, Ганно! — Ну? Ти лиха?
ГЕНШЛЕВА.
Та-ж ти сказав, що приїдеш домів аж в понедїлок. Тепер не маю нїчого на вечеру анї раз.
ГЕНШЕЛЬ.
Лоточок хлїба та солонинки найдеть ся мабуть.
Вішає шапку.