Сторінка:Гауптман Ґергарт. Візник Геншель. 1899.pdf/87

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
ГЕНШЕЛЬ
на пів жартом під лад останнїх слів Ганни.

Хто має беречи ся?

ГЕНШЛЕВА.

Ет, не знаю!

ГЕНШЕЛЬ.

Глянь-но Ганно, хто тут йде!

До дївчини:

Йди-но Берто! та скажи: добрий вечір. Йди-но скажи! Скажи: добрий вечір, мамо.

БЕРТА

лишаєть ся Геншля, йде потручена ним легко кілька кроків наповперек кімнати до Ганни, що сидить на лавцї нахмарена.

ГЕНШЛЕВА,
коли дитина стоїть перед нею непорадна.

Чого-ж ти хочеш?

БЕРТА.

Я їхала на гарнім кони.

Геншель та Вальтер сьміють ся до розпуку.
ГЕНШЕЛЬ.

Ну, що-ж? Затримаємо її при собі! Добрий вечір, Ганно! — Ну? Ти лиха?

ГЕНШЛЕВА.

Та-ж ти сказав, що приїдеш домів аж в понедїлок. Тепер не маю нїчого на вечеру анї раз.

ГЕНШЕЛЬ.

Лоточок хлїба та солонинки найдеть ся мабуть.

Вішає шапку.