Сторінка:Гауптман Ґергарт. Візник Геншель. 1899.pdf/93

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


як будем мати при собі дївчину, то прийдеш троха до розуму. Коли се не скінчить ся швидко…

ГЕНШЛЕВА.

Я лише тілько кажу: Лишить ся вона в хатї, а ти говорити меш людям, що се моя дївчина…

ГЕНШЕЛЬ.

Та-ж вони всї знають! Що-ж я маю казати?

ГЕНШЛЕВА.

То можеш впевнити ся, що заберу ся відси.

ГЕНШЕЛЬ.

Гони, гони, що лише можеш, гони, кілько лише хочеш. — Стидала би ся ти! Тьфу!