Тому, що ви маєте такі гарні лякери!
Ну розумієть ся. Я-ж не можу ходити на босака. Дайте-но мінї іще шклянку пива. Як там буде з чаркою данської золотівки, панно Франю? Ах так, мої лякери гарні. Тай коштують мене також чотири таляри. Ну, але тепер можна собі на се позволити. »Під мечем« заробить ся хоч що-то. Розумієть ся, що як я був іще »під зьвіздою«, то не міг ходити у лякерах.
Подобаєть ся вам лїпше »під мечем«?
Ну вже-ж! Такого добряги-пана як тепер не мав я іще, від коли працюю у своїм фаху. Жиємо собі як два приятелї, як два братя, що так скажу; до нього міг би я говорити »ти«.
У Зібенгара не було, бачить ся, так.
Ну, бачите: гординя мусить бути все карана. За чотирнацять днїв — три недїлї, тай буде у нього лїцитация, а я можу кутити собі золотий його годинник.
То купіть собі радше цїлу хату.
