Сторінка:Гауптман Ґергарт. Візник Геншель. 1899.pdf/98

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
ЮРКО.

Бачите, маєте, що кажу! Але се не кождий потрафить. Хто не є тут на місци, той може вам найкращий шматочок переслїпити.

ВЕРМЕЛЬСКІРХ.

Ну, не кождої то днини іще вечір.

Входить Зібенгар лївими дверми.

Де Геншель запосягне, там не росте трава. Найнищий слуга, пане Зібенгар.

ЗІБЕНГАР.
троха блїдий.

Добрий-день!

ЮРКО.

Піду я на хвилину до білярду.

Бере своє пиво та йде в задний простір.
ЗІБЕНГАР.
сїдає при столї коло фортепяну.

Ви, бачить ся, сьпівали, пане Вермельскірх. Не перебивайте собі, прошу.

ВЕРМЕЛЬСКІРХ.

Що? Я? Сьпівав? Чи-ж се можливе? Я знаєте, так сильно зворушений. Але коли ви вже кажете, то се мусить бути правда. Позволите, що присяду ся до вас, Принеси мінї ґрацького, Франю!

ЗІБЕНГАР.

Як пригадую собі, то перед трома-чотирма роками мали ви страшну хрипку, а тепер прийшли майже цїлком до себе.