Сторінка:Гей, не дивуйтесь... Воєнні пісні (1922).djvu/13

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

9

Зажурились Галичанки.

Зажурились Галичанки через тую війну,
Що поїдуть наші стрільці тай на Україну,
Хтож нас поцілує в уста малинові,
Карі оченята, чорненькії брови.

Не журіться, дівчатонька, бо ще є військові,
Вони ліпше обіймають, як Стрільці Січові,
Ті вас поцілують в уста малинові,
Карі оченята, чорненькії брови.

Ой не журіться, Січові, — не будуть обіймати,
Бо ми станем на Вкраїну за вами їхати.
Поцілуєте нас в уста малинові,
Карі оченята, чорненькії брови.

Поїхали наші Стрільці тай на Україну,
Дівчатонька умлівають — прийдесь їм загинуть.
Хтож нас поцілує в уста малинові,
Карі оченята, чорненькії брови.

Ой, як вже прийшли військові, сталися питати:
„Що за військо вас навчило добре цілувати“
— „Стрільці тут стояли і нас цілували,
В карі оченята, чорненькії брови“.