Сторінка:Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729 – 1730 рр. (1931).pdf/112

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 102 —

Вамъ Христичу старому зъ синомъ, бывшому сотнику чорнускому, и Татянѣ Максимовичовой настоящой сотничцѣ чорнуской обявляемъ симъ нашихъ унѣверсаломъ, ижъ любо поручилисмо были села ваши, а іменно Нехристовку Христичово и Бондарѣ Максимовиче[ви) во владѣніе его милости господину Федору Івановичу Протасіеву, царского пресвѣтлого величества столнику, однакъ Оные знову вамъ приворочаючи въ державу, позволяемъ Христичу Нехристовку, а Максимовичцѣ, без бытности мужа своего, Бондарѣ, отобравши ПОпрежнему всякому своймъ селомъ користуючи владѣти из селянъ тамош них обыкновенную подданскую отбирати повинност, такожъ грунтами куплен ними, хуторами, млинами и всякими до помянутих селъ належними угодіами свободно пожитковати, въ якомъ пререченних селъ владѣній абы нѣхто зъ старшини полковой лубенской жадной и найменшой имъ Христичам и Мак симовичцѣ не важилъся чинити препятія. Толко докладаемъ тое абы конѣ его милости господина столника загнанніе въ мененніе села тамъ на паѣ до далшого указу нашего найдовалися; и сторожей бы трох человѣкъ, у тих коней будучих, з дворцовъ тамошних кормлено; такожъ и двѣ куфи горѣлхи от его господина столника на шинкъ тамъ поставленніе были б вишинковани и гроши за Оніе до нас прислани. Войти зась вижейвираженнихъ селъ попрежнему должни нехристовскій Христичомъ, а бондарувcкій Максимовичу, сотников чорнускому, яко владѣлцамъ своимъ всякое подданское отдавати послушен ство и повиновеніе мѣти хочемъ и рейментарско приказуемъ. Данъ з Глухова, iюня 24, року 1721.

Звитъменованний гетманъ рукою власною.

[133—1336) Къ сим копіамъ владѣлецъ села Бондарей сотникъ чорну ский Семенъ Максимовичъ руку прилозилъ.

[134—Савицького].

Копіа.

38.

Іванъ Скоропадскый обоих сторонъ Днепра гетманъ съ вѣрнимъ его царского пресвѣтлого величества войска Запорожскимъ.

Пану полковниковѣ лубенскому зъ старшиною его полковою сотникови чорнушскому зъ урядомъ, и кому о томъ вѣдати надлежитъ, симъ унѣвер саломъ ознаймуемъ, их просилъ нас панъ Стефанъ Савіцкий, писар полко вий лубенский же онадане себѣ села Луговинувъ въ сотнѣ Чорнуcкoй бу дучого, здавна на уряд писарский належного и о уволненъе трех колъ млива от части войсковой зъ власного его млина на рецѣ Многой знайдую чогося, також поколющини и покабанщини, особливе оподтверженье дѣдиз ного своего грунту, прозиваемого редковского въ томъ же селѣ Луговиках лежачого. Мы прето гетманъ прошенію его пана писара полкового лубен ского не отмовивши, а къ тому взираючи на его ж услуги, перед тимъ не лениво роненные и нынѣ ронячыся, помянутое село Луговики эъ всѣми до оного принадлежащими кгрунтами и угодіями надаемо“ ему во владѣные и позволяемъ от тамошних Посполитих людей подданскую повинност и по слушенство (: кромѣ козаковъ:) одбирати, охороняючи тих же посполитих людей и от даванъя тютюнной десятини; а тутъже и три колѣ млива его власних на рецѣ Многой будучих од части войсковой, поколющини и пока банщини на нас належной уволняемъ; ствержаючи повагою сего унѣверсалу и грунтъ его ждѣдиэний Редковский въ спокойное заживанъе. Зачимъ абы нѣхто зъ старшины и чернѣ войскового и Посполитого чина пану писареви [1346] полковому лубенскому въ владѣній села Луговиковъ въ отбиранъю от тамошних людей подданской повинности и десятини Тютюнной, також зъ