Сторінка:Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729 – 1730 рр. (1931).pdf/12

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


В ЛУБЕНСКОМЪ ПОЛКУ; В РОЗДАЧЕ ИЗЪ РАТУШНИХ СЕЛЪ.
ВЪ РАМЕНСКОЙ СОТНИ.

109, 110. — Село Засулья 190 дворовъ, владѣетъ лубенский полковникъ Андрей Марковъ по жалованной грамоте, данной въ 1718 году в вечное владѣніе.

[1б] 1.
Засулъе (274)[1], селомъ въ оной ревізіи́ написанное, не село, но предмѣстье или зарѣчче роменское, от города Ромна ни малимъ разстояніемъ не отдѣленное, толко что по другой сторонѣ неболшой рѣки Сули, при томъ же городѣ обрѣтаетъся; а селомъ оное Засуллъе, якъ никогда не називалося (: о чемъ явствуютъ давные полковые компути или реестра:), такъ никогда от города не было отдѣлено, и по державѣ лядской ни за якимъ владѣлцемъ не было. Когда же Андрей Марковичъ сталъ лубенскимъ полковникомъ, тогда означенное Засуле, собою впервое назвавши селомъ и упросивши оное себѣ во владѣніе у гетмана Скоропадского, въ прошломъ 1716 году получилъ унѣверсалъ, а по тому унѣверсалу и жалованную грамоту.
По грамотѣ, виданной 22 декам. 1729 году, возвращено к городу попрежному[2].

115, 116. — Село Беловод 35 дворовъ, владѣет бунчуковий товаришъ Семей Чуйкевичъ по універсалу гетмана Скоропадского, данномъ 1715 году для споможення ево Чуйкевичева дому.

2.
Село Бѣловодъ (25) войсковое ни на який урядъ и до ратуши не надлежало; а въ прошломъ 1715-мъ году унѣверсаломъ гетмана Скоропадского отдано во владѣніе бунчуковому товаришу Семену Чуйкевичу; въ которомъ унѣверсалѣ написано: респектуючи, что онъ Чуйкевичъ прошлими часи за вѣрност свою ку его царскому пресвѣтлому величеству неволю и страданіе от измѣнника Мазепи терпѣлъ; а впред вѣрне такожде пресвѣтлѣйшому монарсѣ и ему рейментаровѣ зъ войскомъ імѣетъ служит, означенное село Бѣловод зъ Поповкою, зъ его ж гетманского соизволенія унѣверсаломъ полковника лубенского ему Чуйкевичу наданное, утвержает гетманскимъ унѣверсалом ему ж во владѣніе.
По 8 м.

119, 120. — Село Москалевка 25 [дворов], владѣет значковой козакъ Петръ Зарудной по універсалу бывшого лубенского полковника Савича, данному [2] 1709 году до войсковой услуги.

  1. Це числа з третьої ґрафи в рукописному ориґіналі.
  2. Ці постанови генеральної старшини, що стоять після слідства про кожне село, писані іншою рукою, не тією що слідство, і досить нерозбірною; тут рік написане не чітко, можно прочитати і — 1722.