Сторінка:Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729 – 1730 рр. (1931).pdf/125

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 115 —

село Хоминцѣ беҙмѣрними отягощают налогами, отчего многие уже тамошніе посполитіе, подсусѣдками казачими ставши, за козакавъ числятся и жадних Посполитих тяглостей отбувати не хотят; въ чомъ також просилъ нашего указу. Мы прето гетманъ, по силѣ данной намъ монаршой его імператорского величества жалованной грамоти, имѣючи власт всякie въ Малой Россій войн скіе и гражданскіе устроевати порядки, респектуючи же на служби [1616] его пана Федора Василіевича от многих лѣтъ въ войску Запорожскомъ ра дително отправованніе велѣли видат сей нашъ унѣверсаль, которимъ вишена мѣненніе села Евлашовку и Хоминцѣ ему пану Федору Василіевичу въ спо койное и безпрепятное ствержаемъ владѣніе, и даби во владѣніи оних панъ полковникъ лубенский з старшиною полковою, також сотники роменский и глинский и никто иншій помянутому пану Федору Василіевичу перешкоди и трудности чинити не важилися, особливе же старшина глинская излишними налогами села Хоминецъ людей не обтяжали. Войти застих же селъ со всѣми посполитими людми опроч козаковъ (: которій при своих волностях непо рушно доставати имѣютъ:) ему пану Федору Василіевичу, яко державци своему, належитое отдавали б послушенство и повиновеніе рейментарско упоминаемъ и приказуемъ, Данъ въ Глуховѣ, ноеврія 30 д., року 1728.

Въ подленномъ подписанно тако: Звишменованний гетманъ рукою власною.

Мѣсто печати рейментарской.

С подленними зводилъ и писалъ Павелъ Висоцкій.

Копія.

[162] 7 да 21.

Пресвѣтлѣйшого и державнѣйшого великого государя его царского вели чества войска Запорожского гетманъ lоанъ Скоропадский.

Всей старшинѣ и чернѣ обще его царского пресвѣтлаго величества вой ска Запорожского, аменовите пану полковниковѣ лубенскому, теперь на қазному, а въпред и совершенному п. п. старшинѣ полковой, сотникомъ ро менскому и глинскому зъ ихъ урядами, и въсѣмъ, яқѣ войсковимъ так и по сполитимъ того полку обивателемъ и кождому кому би колвекъ отомъ вѣ дати надлежало симъ унѣверсаломъ нашимъ ознайзуемъ, ижъ панъ Федоръ Василевичъ атаман роменский, имѣючи въ владѣню своемъ отдавна двѣ села, едно прозиваемое Евлашувку въ Роменскомъ, а другое Хоминцы въ Глинскомъ уездахъ лежачій, гетманскимы антецессоровъ нашихъ унѣверсалами и монаршими его царского пресвѣтлого величества грамотами стверженній, же подчасъ нинѣшной ставкойся въ городѣ ихъ Ромнѣ руйнѣ, где всей своей пострадалъ худоби, тамъже и тих високоповажних монарших грамотних и унѣ версалних покрѣпостей лишился; теди просилъ насъ теперь, абисмо въновъ Оному тій обидвѣ села въ непремѣнное владѣніе нашимъ гетманскимъ ствер дили унѣверсаломъ. Мы прето гетманъ, респектуючи на значніе его п. Федора войсковій въ полку Лубенскомъ отдавна вѣрне роненій услуги, яко ненаруш не онie его метности при немъ заховуемъ, так не хотячи, аби оній били безкрѣпостній симъ нашимъ унѣверсалнимъ листомъ ствержаемъ, позволяючи оному якъ прежде обома тими преречоними селами 30 въсѣки до нихъ при належитимы околичностями владѣти и всякое надлежитое подданское от лю дей тамопних посполитих (: опроч козаковъ, которих вoлност не мает бити нарушена:) послушенство отбѣрати. Зачимъ пидно мѣти хочемъ и рейментарско приказуемъ, абы Якъ самъ панъ полковникъ (1626] лубенский з старшиною полковою, п. п. сотники роменский и глинский з урядами своими так и нито иншіл ему п. Федору владѣнню икористованю тих свойхъ мастностей найменшой не важилися чинити трудности и перешкоди. Войти зас тамошній з всѣ-