Сторінка:Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729 – 1730 рр. (1931).pdf/142

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 132 —

Волошиновку, такъ и млини о дванадцяти қолахъ построенніе его власніе, поз воляючи ему всякіе зъ млиновъ онихъ розмѣровіе доходи и пожитки кувъ спартю своего господарства отбѣрати, и владѣти спокойне селомъ поменен нимъ Волошиновкою. Зачимъ мѣти хочемъ и рейментарско варуемъ, аби ему пану сотниковѣ глинскому во владѣній того села Волошиновки и во отбѣ ранню зъ тихъ млиновъ на рецѣ Сулѣ и на рецѣ Чеберацкой построеннихъ всѣхъ розмѣровихъ приходовъ, такъ мелницкихъ частей, яко и на войско (на) лежних, нѣхто из старшины и чернѣ войскових и посполитих людей жодной не важился чинити трудно[сти], [196] кривди и перешкоди. Войтъ теж села Воло шиновъқи з посполитими того села Людми (: кромѣ козаковъ, котрихъ волность ненарушне захована бати мѣетъ:) повиненъ отдавати ему пану сотниковѣ глинскому послушенство и повинность Пилно повагою сего унѣверсалу наше го приказуемъ. Зъособна теж приказуемъ, аба нѣхто покабанщини, поколѣ щини, анѣ те жъ панщини зъ млиновъ помененного пана сотника глинского вимагати под срокгою варуемъ карнoстю.

Дан въ Глуховѣ ноевр. 17, pоку 1720.

На подлинномъ подписано тако: Звишменованній гетман рукою власною.

Мѣсто печати рейментарской.

22.

Его царского пресрѣтлого величества войскъ Запорозкикъ обоихъ сторонъ Днепра гетманъ lоанъ Скоропадский.

Пану полковниковѣ войска его царского пресвѣтлого величества Запороз каго лубенскому, п. п. старшинѣ его полковой и всѣмъ кому колвекъ о томъ вѣдати вадлежатиметь симъ нашимъ ознаймуем унѣверсаломъ, іжъ презенто вала намъ обовдовѣлая панѣ Улiяна Тарнавioтoвъна Андреева Михайловичо ва, судійна полковая лубенская, тестаментъ покойного ей мужа, остатнею во лею споражеңній, сколко ей самой, а сколко меншимъ синамъ лекгаціею его кгрунтовъ куплею набутихъ досталось, и просила насъ жеби такъ тіе всѣ къгрунта, яко и половину села Волошиновъки нашимъ конфѣрмовати унѣверсаломъ. Ми прето гетманъ, не отрекше тому ей прошенію, респектомъ эънат нихъ преречоного небожчика ей мужа от молодихъ лѣтъ въ войску Запороз комъ роденнихъ прадъ и услугъ, и заховуючи въ належитой мощи помянутій его тестаментъ, велѣли сей нашъ видати унѣверсалъ, которим всѣ лекгован ніе ей самой кгрунта, іменно два двори, одинъ, где тепер мешқает, а другій шинковъній зъ лiодаицею, млинъ на греблѣ Чеберадкой коло одно Бондарево на греблѣ Перекоповъской полъ каменя и ступного кола часть третую, (1966) млинъ у Погорѣлцѣ 30 всѣми лѣсами, и садами, и протчійми угодіями, якъ тотъ же тестаментъ опѣваетъ, въ спокойное ей панеи судіинои ствержаемъ владѣніе, позволяючи всякіе зъ тихъ добръ безперепонно належніе отбѣрати пожитки и користи, а при тихъ и другie мeнeннимъ синамъ меншимъ Якову и Афанасію ліексованніе и кгрунта ж в томъ тестаментѣ означенніе ей панеи судійной въ завѣдованніе полѣцаемъ; которое во время свое імъ обоймъ синамъ мѣютъ подлукъ того ж тестаменту быти диспонованни. Зде же позволяем и помянутого села Волощиновъки половиною, як премощнѣйшою его царско го величества грамотою утверждено спокойне ей до далшого времени и ласки войсковой владѣти; и от людей посполитихъ обикліе отбѣрати повинности. Зачимъ аби нѣхто зъ войскового и Посполитого чина того полку обивателей, особливе сотникъ глинский, брат небожчика ей мужа, во владѣніи того всего Жадной найменшои не дерзали ей паней судійной задѣвати трудности и пре-