Сторінка:Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729 – 1730 рр. (1931).pdf/150

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 140 —

величества милости эуполную власть рейменътарскую монаршою его ж величества грамотою нынѣ намъ Потверженъную, всякое въ Малой Россій, противъ прежнихъ антецессоровъ нашихъ содержать правительство. Вѣдаючи же прежде бывшіе знатного товариша бунчукового, пана Івана [206] Гамалѣи, вѣрно ронячіеся къ маестату его імператорского величества служби, и въпредъ до онихъ угодную способност в немъ усмотрѣвая, велѣли видати эъ войсковой енералной канцеллярій сей нашъ унѣверсалъ въ потвержденіе ему села Пѣсокъ въ полку Лубенскомъ въ сотнѣ Лохвицкой зъ двома присел. ками, Коновалами и Пѣсочками, будучого, которимъ дѣдъ и отецъ его при вѣрнихъ и радѣтелнихъ своихъ къ маестату его імператорского величества службахъ от давних временъ владѣли, а по них и онъ тимъ всѣмъ доселѣ Владѣеть спокойно по унѣверсалу антецессора нашего, покойного пана Ско ропадского, у прошломъ 1709 году, марта 27 д., отцевѣ его, покойному Ми хайлу Гамалѣй, данъному. І повелѣваемъ, абы во владѣній помянутого села з присельками до оного надлежащими, Коновалами и Пѣсочками, ему пану Івану Гамалѣи, товаришу бунчуковому ни от кого не било жадного препят ствіа. А войтъ села оного (: опрочъ козаковъ, при своихъ волностях по ви сокой его імператорского величества милости обрѣтатися імѣючихъ:) долженъ ему жъ пану Івану Гамалѣи, яко державцѣ своему, всякое надлежащое отда вати послушенство и повиновеніе рейментарско упоминаемъ. Данъ въ Москвѣ, септевр. 16 д., року 1728.

У подленномъ подписано тако: Звишъменованній гетманъ рукою власною.

Мѣсто печати.

[205—206] к сим копѣямъ товаришъ бунчуковій Іванъ Гамалѣя руку приложилъ.

Сводиль с подленними писаръ сотенный лохвицкій Александеръ Загоровскій.

[207—Велецких].
26.

Копіа унѣверсалу гетмана Іоана Скоропадского, данно го Василію Велецкому на село юсковцѣ уезду Лохвицкого.

Пресвѣтлѣйшого и державнѣйшого воликого государя нашего его царского священнѣйше го величества войскъ Запорожских обоихъ сторонъ Днѣпра гет манъ Іоанъ Скоропадскій.

Его ж царского пресвѣтлого величества Войска Запорожского пану пол ковниковѣ лубенскому зъ старшиною его полковою, а особливе п. сотниковѣ Лохвицкому зъ урадомъ тамошнимъ, и въсему старшому и меншому того полку товариству, и кождому кому қолвекъ отомъ вѣдати належить, симъ нашимъ ознаймуемъ унѣверсаломъ, іжъ презентовалъ намъ панъ Василій Велецкій, значній товаришъ войсковій унѣверсалъ антецессора нашего на держанъе села Юскавець въ полку Лубенскомъ, въ сотнѣ Лохвицкой будучого себѣ данъній, и просилъ нашего на тое потверженъя. Мы прето гетманъ, слушному его прошенію не отмовивъши, а респектуючи на значніе въ войску Запорож скомъ нелениво ронячіеся услуги и прислуги, яко помянутое село Юсковцѣ въ спокойное въладѣніе ему пану Велецкому симъ нашимъ ствержаемъ унѣ версаломъ, такъ мѣти хочемъ и рейментарско приказуемъ, абы нѣхто зъ старшини и чернѣ войскових и посполитих людей вѣ держаню того села жадной найменшой ему пану Велецкому не важилъся чинити трудности и препятia. Войтъ јас помянутого села зъ Посполитими людми повиненъ въсякое державци своему подданское отдавати послушенство. Тутъже позво ляемъ ему пану Велецкому на услугу войсковую десять человѣка козаковъ