Сторінка:Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729 – 1730 рр. (1931).pdf/168

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 158 —

царского пресвѣтлого величества Запороэкого и всѣмъ кому колвекъ о томъ належитиметъ вѣдати, иж показовалъ нам панъ Ілія Новицкій, полковникъ войска ихъ царского пресвѣтлого величества Запорожского комонній, отъ пана полковника лубенского лист, даннiй на село Клишчинцѣ въ сотнѣ Чигриндубровской въездѣ Жовнинскомъ зостаючое, жеби посполитіе въ селѣ ономъ люде до послушенства пана Новѣцкого приналежали; на которое село просилъ панъ Ілія Новѣцкій потверженя нашого гетманского. Теди мы гет ман, по милости божой и монаршои, мѣючи моцъ въ Малой Россій всякie порядки устроевати, и узнаючи, же въ томъ нѣкому немашъ кривди, яко симъ унѣверсаломъ нашимъ село Клишчинцѣ ствержаемъ, такъ въ селѣ томъ посполитих людей (опрочъ козаков:) подаемъ ему пану Ілій Новѣцкому въ владѣнъе. Где войтовѣ зъ посполитими людми пилно приказуемъ, абы нале житую повиност и всякое послушенство ему Ілій Новѣцкому, яко державцѣ своему, отдавали. Въ чомъ всемъ абы нѣхто [2396] зъ старшини и чернѣ войсковой найменшой не чинилъ перепони, варуемъ пилно симъ нашимъ унѣ версаломъ. Данъ въ Батуринѣ апреля 15 д., року 1692.

Звишъменованій гетманъ рукою власною.

[174 — 2396] ксимъ копѣямъ бунчукове товарищи Іванъ Новицкій, Яковъ Новицкій руки приложили.

[240] 52.

Его царского пресвѣтлого величества войска Запорожского полъковникъ лубенскій Василій Савичъ.

Вамъ пану сотниковѣ лубенскому, атамановѣ городовому и войтовѣ тамош нему з бурмистри, и кому колвекъ о томъ вѣдати надлежит, а особливе вой тамъ Новаковъскому и клепачовъскому 30 въсѣми посполитими людми, при узиченю доброго от господа бога здоровя, симъ нашимъ унѣверсаломъ ознай муемъ, ижъ респектуючи мы на щоденъній услуги при боку нашемъ ронячіися пана Григорія Кулябки, писара нашего полкового, позволяемъ овому людми Посполитими сѣлъ Новакувъ и Клепачувъ владѣти ку въсякому его пожит кови до ласки ясневелможного добродѣя его милости пана гетмана и вой сково й. Зачимъ мѣти хочемъ и пилно грозимъ, аби з васъ старшини городовой и сѣлской жадной ему пану Григорію Кулябцѣ, писаревѣ полко ному, не чинилося препони въ томъ владѣнію и жадной трудности. Войти зась сѣлъ пoмeнeнних з людми посполитими тамошними повинни всякое по слушенъство належитое ему ж пану Григорію Кулябцѣ отдавати, когда по треба до якого дѣла господарского укажетъ, що мѣете без жадной своей спреки послушъними оставати (сопрочъ козаковъ котрих вoлност козацкая при давъной обиклости своей мает захована ненарушне бути:); а от станцій компанѣйское неповинни тіе ж люде подлугъ давънего обикновенія уволнятися, приказуемъ. Тое въсѣмъ обявляючи и повъторе приказуемъ. Дата въ табору эпод Чигриндуброви iюня 25, 1710 року.

Въ подленного подписано: Звишъменованній полковникъ лубенскій.

Мѣсто печати.

[241] 52.

Пресвѣтлѣйшого и державнѣйшого великого государя его царского священнѣйшого величества войск, Запорожских обоихъ сторонъ Днепра гетман Іоанъ Скоропадскій.

Ознаймуемъ симъ нашимъ унѣверсаломъ кождому кому колвекъ о томъ вѣдати надлежит, особливе старілимъ и меншимъ войсковимъ и посполитимъ полку Лубенъского обивателемъ, ижъ панъ Григорій Кулябка, писар полковій