Сторінка:Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729 – 1730 рр. (1931).pdf/169

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 159 —

лубенскій, презенътовалъ намъ одтвoристое писаніе пана полковъника лубен ского ж, данное ему на двѣ селѣ, именно Кълепачѣ и Новаки въ сотнѣ полковой знайдуючіеся, и просилъ на оніе нашего потверженя. Теди мы гетманъ, респекътуючи на его пана Кулябки прaци, якіе на урядѣ писарства полкового ронит, до которихъ и въпред заохочаючи, яко помянутое села Кле пачѣ и Новаки ствержаемъ ему въ владѣніе, позволяючи од тамошних пос политих людей всякіе подданскіе повинности и послушенства одбирати. Такъ аби нихто ему пану писару во въладѣній тих селъ и въ отбираню въсякихъ Пожитковъ найменшой не важился чинити перешкоди и трудности, пилно приказуемъ. Данъ въ Глуховѣ декабря 20 дня, року 1713.

У подлинной подписано: Звишъменованний гетманъ рукою въласною.

Мѣсто печаты.

[240 — 241] На сих копѣяхъ подписался Григорий Кулябка сотник полко вий лубенский, mp.

[242 — Павловича].
54.

Его царскаго пресвѣтлого величества войска Запорожскаго полковникъ лубенскій Василій Савичъ.

Пану сотникови лубенскому, атаману городовому зъ вoйтoмъ и кому кол векъ о томъ вѣдати належит симъ нашимъ извѣстно чинимъ писаніемъ, ижъ просил нас панъ Іванъ Павловичъ асаул полковій нашъ, абисми для по треби и вигоди его домовой позволили тяглими людми села Ганцювъ вла дѣти. Теди ми, респектуючи на килколѣтную его войсковую услугу и на теперишную на урядѣ асаулcкoмъ ронячуюся працу, яко ему ви жепомянутого села Ганцювъ для послуги Тяглих людій до респекъту и ласки рейментар ской и войсковой вручаенъ, такъ помененной старшинѣ лубенской и всѣмъ обще варуемъ, аби нихто в томъ ему пану асаулу жадной трудности и пере пони не важился чинити; жители зaс тяглій гонцювскій повинни ему пану асаулу всякое належитое въ домових потребах отдавати послушенство; Тилко % от повинности комъпанѣйской и от шарварку не мѣютъ отмовля тис. Що аби такъ а неотмѣнно чинилос; и повторе пожадавши имъ же нашу засилаемъ приязнь. Данъ в Лубнях 1711 року октоурія 15.

У подлинного подписано: Звишменованній полковникъ лубенскій.

[2426] 54.

Его царского пресвѣтлого величества войска Запорозскаго полковникъ лубенскій Андрей Марковичъ, Пану сотникови лубенскому, атамановѣ городовому, войтови тамошнему з бурмистрами, и всѣмъ кому бы колвекъ о семъ вѣдати належало, симъ нашимъ унѣверсаломъ ознаймуекъ, ижъ панъ Іван Павлович, асаулъ нашъ полковій, презентовал намъ унѣверсалъ бившаго а[н]тецесора нашего пана Василія Савича на село Гонцѣ в сотнѣ Лубенской будучое, ему данній, и просилъ нашего на оное село Потвердителного унѣверсалу. Ми прето тому его пана асаула слушному прошенію не отмовивпти, видячи его всегдашніе услуги, помянутое село Гонцѣ в владѣніе ему симъ нашимъ унѣверсаломъ Потвержаемъ, варуючи, абы нѣхто з старшини лубенской в уживаню оного жадной трудности и перепони ему пану асаулови чинити не важился. Войтъ зас того села до всѣми Посполитими людми повинни ему пану асаулу всякое подданское послушенство в домових потребах отдавати не отмовляючис, яко