Сторінка:Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729 – 1730 рр. (1931).pdf/17

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

дѣлъ дѣлъ онимъ селомъ, на которое внукъ Максимовъ Семенъ Остаповъ, сотникъ роменский, оную переднѣ[й]шую, дѣдовѣ своему данную грамоту при слѣдствій явилъ[1]), въ которой написано быт оному селу со всѣми угодій за нимъ Максимомъ въ отчине, и владѣть ему женѣ, и дѣтемъ, и внучатамъ и правнучатамъ въ роди ихъ неподвижно; а въ явленной от синовъ и помянутого владѣлця Андрея и Якова Полуботковъ високомонаршеской[2]) грамотѣ жалованной, которая дана тому ж ихъ отцу 19 д. ноеврія 1708 году, ізображено, что повелено тим же селомъ ему Полуботку, и женѣ его, и потомству отдат у вѣчное владѣніе[3]) по іменному указу его імператорского величества.

По 8-м у пункту.

194, 195. — Село Вовковцѣ 60 дворовъ, владѣетъ бывшого полкового обозного Івана Тимофіева жена ево вдова Марина, Забороненого по универсалу гетмана Скоропадского, данному 1709 году мужу ея обозному за войсковые услуги.

15.

Село Вовковцѣ (58) войсковое, ни на який урядъ и до ратуши не надлежало, а за гетманства Самойловича отдано сотниковѣ тогдашнему роменскому Івану Сохацкому, и ему ж унѣверсаломъ гетмана Скоропадского утвержено въ непремѣнно зуполное владѣніе; а по смерти его жена его ж зъ синомъ Федоромъ по тому ж унѣверсалу владѣет; которая жена Сохацкого сказкою показала, чго тое село Вовковцѣ утвержено было мужу ей високомонаршою жалованною грамотою; но оной грамоти не стало въ мимошедшую шведскую руину, когда домъ их и все імѣніе розрабовано.

По 8-м у .

[5] 204, 205, — Село Медвежя съ приселкомъ Заездомъ 71 двор, владѣет бывшого генералного писара Савича синъ Федор по жалованной грамотѣ, .данной отцу ево Савичу в 1718 году въ полное владѣніе.

16.

Село Медвѣжое (33) войсковое, ни на який уряд и до ратуши не надлежало; а за гетманства Мазепиного, его унѣверсаломъ отдано Семену Савичу, Писаревѣ судовъ енеральних тогдашнему; которое ему ж писаремъ уже енеральнимъ зоставшему утвержено гетмана Скоропадского унѣверсаломъ и жалованною грамотою, почему и нинѣ синъ его, товарищъ бунчуковий Федор Савичъ, владѣет[4]). А въ копій оной високомонаршой жалованной грамоти покойному отцу его писару енерал-ному Савичу, данной в прошломъ 1718 году, которую грамоту онъ Федор к слѣдствію явилъ написано, что повелено, между протчіймй его маетиостми и ґрунтами, и онимъ селомъ Медвежимъ владѣть ему, женѣ его и дѣтемъ, и по них наслѣдникомъ их вѣчно.

По 8-му.

214, 215. — Село Будки 24 двора, владѣетъ роменской сотникъ Іванъ Нестеровичъ по універсалу гетмана Скоропацкого, данному 1721 году въ беэ-зірепонное владѣніе.

 
  1. Починаючи звідціля і до кінця абзаца вписано -пізніше.
  2. високомонаршеской—написано по затертому.
  3. Звідціля до кінця абзаца прописано іншою рукою.
  4. Звідціля і до кінця абзацу впивано пізніше.