Сторінка:Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729 – 1730 рр. (1931).pdf/171

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 161 —

належными, в спокойное ему пану судій полковому лубенскому утверждаемъ владѣніе, такъ позволяемъ от тамошныхъ посполитыхъ людей всякіе поддан скіе повинности и послушенства до ласки нашое и войсковое отбырати, Зачимъ вѣдаючи осей Волѣ нашой панъ полковникъ лубенский з старшиною полковою и никто зъ войсковихъ и посполитыхъ всякого-чину людей, поману тому пану Максиму Троцкому судій [2536] полковому лубенскому въ владѣній тыхъ двохъ вишей спецѣдѣкованнихъ маeтностей в сотняхъ Чорнуской и Пѣратинской будучихъ, и въ отбиранъю от тамошнихъ Посполитихъ людей повинности и послушенства, найменшой не важился чинити шкоди, пере шкоди и трудности, пилно варуемъ. Войти зась з тамошнимы людми (: опрочъ Козаковъ:) должны будугъ попрежнему всякіе подданскіе повинoсты и по слушенства упоминаемъ и приказуемъ. Данъ в обозѣ под обмачевомъ, юля 29 дня, року 1710.

Въ подлинномъ подписъ: Звишъменованный гетманъ рукою власною.

Пресвѣтлѣйшого и державнѣйшого великого государя его царского священнѣйшого величества войскъ Запорожскихъ обоихъ сторонъ Днепра гетманъ Іоаннъ Скоропадский.

Пану полковниковѣ войска его жъ царского пресвѣтлого величества Запо рожского лубенскому зѣ старшиною его полковою, сотникомъ, атаманомъ и всему старшому и меншому того полку товариству, кому бы колвекъ о томъ вѣдати належало сымъ нашимъ унѣверсаломъ ознайзуемъ, поневажъ божійми судбамы покойному пану Максиму Троцкому, судій бывшему полко вому лубенскому, смерть временное [254] пресѣкла житіе, теди яко его самого за значніе войсковіе услуги и прислуги ховаючи въ особливомъ рес пектѣ ствердилисмо были нашимы унѣверсаламы села: Луговики въ сотнѣ Чорнуской, Повстинъ в сотнѣ Пиратинской будучіе, такоже слободку прози ваемую Лазурки за всѣми урунтами и угодіами куплею набытими и эъ ласки войсковой наданнимы, яко то млинами, полями, лѣсами, сѣножатми и проч., такъ и позосталую его покойного малжонку паню Евдокію Кулябковну Мак симову Троцкую з осиротѣлими потомками при такой же нашой ласцѣ захо вуючи, беремо оную во всѣмъ домомъ въ нашу гетманскую оборону и про текцію, и всѣ тые добра, села, млины, поля, лѣси и iннie кгрунта, на кото pie купчіе записи имѣетъ и якіе именно в унѣверсалах наших покойному малжонковѣ ей Виданных сут вираженни, ствержаемъ в зуполное ей Владѣніе симъ нашимъ унѣверсалом, которого повагою, пилно варуемъ рейментарско приказуемъ, абы войти сѣлъ пoмeнeнних злюдми посполитими всякое послушенство по прежнему отдавали[1]) и нѣхто зъ стар шини и чернѣ Войскових и Посполитих людей въ спокойномъ ей помешканъю и въ волномъ тых добръ заживанню жадной перешкоди, трудности и препя тія чинити не важился. Данъ в Прилуцѣ февруар. 15 д. року 1712.

В подлинномъ подпис: Звишъменованний гетманъ рукою власною.

[253-254] сподлинними зводил полковый лубенскій писаръ Степанъ Савіцкий.

[254] Его імператорского всепресвѣтлѣйшого величества войска Запорожского обоихъ сторонъ Днѣпра гетманъ Данійль Апостолъ.

Всей старшинѣ и чернѣ войска его імператорского величества Запорозского, аменовите пану полковников. лубенскому зъ старшиною полковою, також сотниковѣ Пиратинскому зъ урядомъ и всѣмъ кому отомъ вѣдати надлежить сим нашимъ ознаймуемъ унѣверсалом: презентовалъ намъ панъ

  1. Підкреслено в оригіналі.