Сторінка:Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729 – 1730 рр. (1931).pdf/48

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


торій Григорій при купленних тамошнихъ своихъ млинах людей осадивши, владѣлъ оними зъ тоею жъ своею женою по свою смерть; а по смерти эа тестаментомъ тоей же Григоріевой жени, а баби означенного Івана Гамалѣй, стали владѣть по вишшеписанному онъ Іванъ Гамалѣя и помянутіе чернцѣ.

[32] Село Бодаква 110 дворовъ, владѣют оного жъ монастира чернци по жалованной грамотѣ с прошлого 1716 году, а того монастира економъ Кипріянъ обявилъ: оной де жалованной грамоти при немъ економѣ не имѣетъся, и оная ж жалованная грамота послана въ Санктъ-Пѣтербурхъ для нѣкоторих их мона-стирских нуждъ.

А на передъ сего вишеписанные монастирскіе села и деревни [на кого] принадлежали того не показано.

105.

Село Бодаква (137)[1]) войсковое не ратушное, дано было на время обозному полковому Дмитрію Глуховцевѣ, а въ 7198 году по унѣверсалу гетмана Мазепи жалованною грамотою потвержено помянутому Григорію Гамалѣй во вѣчное владѣніе въ отчину, почему онъ и по смерти его даже до отдачи чернцямъ жена его Гамалѣй онимъ селомъ владѣла, и тая жъ грамота поручена племѣннику ихъ Івану Гамалѣй.

[33] Того ж Дубенского полку села и слободи, которые въ екстрактѣ изъ ревізіалныхъ оффіцерами книгъ не написани[2]).

СОТНѢ ЧИГИРИНОДУБРОВСКОЙ.
106.


Слобода Мозулевка (135) (:сотникъ чигириндубровскій Іванъ Булюбашъ зо всѣми урядники и гражданами сказкою показалъ:), что осѣла по шведской руинѣ недалеко от города Чигириндуброви, при купленномъ бывшого сотника лукомъского Василія Пѣковця ставу и дубинѣ Мозулевской, по той нуждѣ, что граждане чигириндубровскіе, такъ козаки, яко и посполитіе, зъ города Чигириндуброви от наводненія великого зъ Днѣпра весною бываемого, а по умаленій води от умножающихся пѣсковъ, которые жилля ихъ горожанскіе веема разоряютъ, посходили къ означенному ставу и дубинѣ Мозулевской, и хотя на своих власних пахатних тамъ будучихъ полях, а не на его Пѣковцевомъ Грунтѣ поселилися, однакъ онъ Пѣковець, получивши на Моэулевку у покойного гетмана Скоропадского унѣверсалъ, тих людей потягалъ себѣ въ послушаніе одних посполитих, которих тогди еще невеликое число туда перейшло; а понявшій по его смерти его жъ жену сотникъ нынѣшній Переясловского полку ірклѣевскій Славуй Требѣнскій по полученному на тую ж слободу его гетманскому унѣверсалу и високомонаршой жалованной грамотѣ, понеже сталъ принуждать до свойхъ работизнъ онихъ гражданских не токмо посполитих, но и Козаковъ, посходивших зъ города к тому ж [ЗЗб] Грунту, уже от вишшеезначенной нужди многимъ числомъ; того ради и протчіе граждане, намѣривая всѣ городомъ туда къ Мозулевцѣ перейти и тамъ новій городъ устроить, но опасаясь того, что 6 и всѣмъ не быть Славуевѣ въ подданствѣ (:ибо от того б развѣ городъ, а послѣдовательно и вся сотня свое названіе стратит и до уничтоженіа прійти мусѣли:), челобитствовали до того ж гетмана Скоропадского, от которого послани были

  1. 137 — написано пізніше.
  2. Ця частина також поділена на 4 графи, але крім цього напису у двох перших графах нічого нема, а ввесь текст написано у четвертій графі, а числа дворів у третій.