звіряв копії з них і засвідчував своєю рукою (27-х державців); тут 17-ти державців копії засвідчені їхньою таки рукою; копії 6-х державців хоч і засвідчили урядові особи, але не Лубенського уряду, 3-х державців кріпості ніхто не засвідчив. Полковник Лубенський Петро Апостол очевидно невелику брав участь у праці, він тільки підписавсь під слідством, перед тим як відсилати його до Глухова, та ще „приговор“ генеральної старшини й полковників по Лубенському полку скріпив своїм підписом по аркушах, надсилаючи його до Петербургу. Інші документи слідства Лубенського полку здебільшого скріпив по аркушах той таки Савицький, а частини ніхто не скріпив.
Манастирі, крім Мгарського, своїх кріпостей не подали, старожитців не надсилали, а ченці з деяких давали побіжні відомості.
У висновках з переведеного слідства, написаного рівнобіжно з ревізією 1726 р., дарма що їх написано, щоб відіслати до Петербургу, зроблено чимало поправок і дописок, не так непомітно, як у слідстві Стародубського полку — бо ці доповнення пороблено іншою рукою.
Ці дописи мало не всі зроблено в інтересах державців. Здебільшого вони зазначають на яких правах надані маєтності (приміром: Рубанову (Яненкові), Марковичеві Як., Михайловичеві Анд. в зупольне володіння, Савичеві вічно, Тарновському в спокійне володіння); відзначаючи це, державці хотіли підкреслити своє право на постійне володіння, що в їхніх кріпостях немає „того прилогу — до ласки войскової“, який свідчив про тимчасове володіння[1].
Про маєтності Марковичів Якова, Андрія й Федора в слідстві додано, що оригіналів своїх кріпостей вони не подали, а копії сами засвідчили. А далі дописано іншою рукою короткий зміст кріпостей.
Ясно, що всі ці додатки робили з ініціятиви самих державців, отже зміст слідства був відомий не тільки таким впливовим людям, як Марковичі, а й дрібнішим державцям, як от Рубанов, Михайлович, і їхні уваги щодо змісту брано до відому й їх додавали.
Тут ще треба звернути увагу на те, що заможні державці, от як Марковичі й Требинський зовсім не подали ориґіналів кріпостей, Марковичі подали копії, які сами засвідчили, а в Требінського при слідстві нема кріпостей, отже, мабуть він їх показував, а не залишив. А втім це не перешкодило затвердити за ним його маєтності.
Та Андрієві Марковичеві генеральна старшина не затвердила Засулля, передмістя м. Ромна, наданого йому від Скоропадського універсалом: як переводжено слідство, міська старшина Ромна зуміла добитися грамоти на Засулля.
Інші надання за Марковичами затверджено, хоч вони й не подали оригіналів кріпостей.
Щодо загальної помилки ревізії 1726 р., де вільні військові села звалися ратушними, то лубенська старшина виправила її на першій сторінці докладно й правильно.
На зовнішній вигляд книга слідства про маєтності Лубенського полку — це рукопис in folio в шкуратяній оправі, з двома наліпками на спинці, де
- ↑ Ці прикрі слова державці випалювали навіть на універсалах.
