Сторінка:Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729 – 1730 рр. (1931).pdf/80

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


если би тежъ онъ любъ самъ хотѣлъ оставити, любо якимъ же колвекъ способомъ мѣли тіе монастири от его отийти, теди его коштъ въласній наклад, що колвекъ онъ наложитъ жаднихъ браня ему пожитковъ не вимовляючи и не втручаючи, увес наклад его и коштъ, которій колвекъ за стараннямъ его бы былъ от мала до велика и до наймнѣйшой рѣчи гинути не маетъ, такъ от насъ самихъ яко и потомковъ нашихъ; и кому колвекъ бы тіе мѣстця святіе въ на-потомній часъ остатися мѣли. Если бы теж якимъ же колвекъ обычаемъ мѣлъ быти от кого въ томъ укривъженній, теди доходити своего накладу и кошту правнимъ способомъ, моцъ даемъ.

Все тое тимъ листомъ нашимъ тепер и въ напотомніе часи по нас будучимъ варуемъ, абы оному жадной кривди и утрати, яко духовной особѣ . богомол-цевѣ нашему, не было ни от кого, и по смерти своей кому онъ вмѣсто себе знаючи яко духовной особѣ побожной въ справованъне тіе святіе мѣстца зле-цитъ важно и твердо быты мает даем ему то во владэу и моцъ. Кгдижъ онъ тимъ всѣмъ монастирамъ фундаторомъ, початкомъ и строителемъ ест, и хто-бы колвекъ тую фундацію нашу нарушити и касовати въ напотомніе часи мѣлъ, або одіймовати щос ми разъ надали, або на старожитнюю восточного православія[1]) вѣру наступоватъ и отмѣняти, теди нехай будет на немъ клятва святыхъ отецъ 318 иже въ Никей и разсудится зъ мною пред маестатомъ божіемъ. А для лѣпшой вѣри, ваги и стверженія даю тот мой листъ съ при-тисненъемъ печати и съ подписомъ руки моея. Писанъ у Вишновцу 1619 року, мѣсяця януарія 18 дня.

У подлинномъ листу тако подписано. Да у тогож подлинного листу пол-скою лѣтерою потверженіе таково имѣется: Потвержамъ тенъ листъ Іеремій Михалъ Коррибутъ кзіонже на Вишніовцу.

3 тожъ кондиціо абы Tego вшисткео з надання славней паміенцѣ наймѣлшей маткѣ моей ойцове мгарци заживалѣ, якото въ тимъ наданимъ имъ фундушу подано без жадней прешкоди, такъ от слугъ мойхъ яко старостовъ и подданихъ нашихъ, чего и повторе варуеми.

Мѣсто печати ксенжной.

Мѣсто печати ксіонжевця
 Іеремія сина ей.

[826] Унѣверсалъ въ потвержденіе подлугъ вишоэначен-наго фундушу от гетмана Богдана Хмелницкого наданній (2).

Богданъ Хмелницкій гетманъ з войскомъ его царского величества Запорозкого.

Ознаймуемъ симъ писаніемъ нашимъ кождому кому о томъ вѣдатъ належитъ, въшелякой кондицій людемъ, ижъ що славной памяти Райна княжна Вишневецкая, з побожности своей, поля сѣножатніе и інніё gpyнтa до уживання монастиревѣ Мгарскому надала, и прівилеемъ своимъ потвердила, ширае обо всемъ въ томъ привилее вираженно. Прето мѣти хощемъ и росказуемъ, абы тіе всѣ кгрунта ведлугъ привелею цѣле при монастиру Мгарскомъ зоставали, и жаденъ до онихъ абыся не вътручалъ. А которіе бы въ тіе кгрунта вътручалися и перешкоду чинилъ, таковихъ пану полковниковѣ тамошнему карат росказуемъ; и тіе эакоторіе на кгрунтахъ монастирскихъ седятъ и онихъ уживанню росказуемъ, абы въшелякую повинностъ монастиреви отдавали. Датъ эъ Чегирина, дня 18 априля, 1655 року.

Въ подлинномъ подпис таковъ: Богданъ Хмелницкій рукою власною.

Мѣсто печати рейментарсьіе.

[83] Унѣверсалъ гетмана Скоропадского потвердителный на gpyнтa монастирскіе (24).

  1. восточного православія — написано збоку, замісць — благочестивую.