Сторінка:Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729 – 1730 рр. (1931).pdf/85

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


вой, Сотниковѣ, атамановѣ городовому э товариствомъ и войтовѣ тамошнему зъ мѣщанами и посполством, ижъ показовалъ намъ превелебний въ богу господинъ отецъ Іпатий Горбачевский, ігуменъ монастиря Мгарского Дубенского, зъ братією чрезъ посланного своего велебного отца Виктора Феодоро-вича фундушъ от яснеосвецоной Райни Могилянки Михайловой Корибуто-вой, княжни Вишневецкой, на мѣсце тое мгарское ку виставленню на хвалу божію монастиря з вираженъемъ землѣ околичной доводними ограничениями описанной, прежде будучому побожному строителю данний и легацію законника іеромонаха Савватія Вербицкого, постриженця тоей же Мгарской обытели, на той же монастир свѣжо тепер данную, въ которой двѣ части греблѣ Березотоцкой на рецѣ Сулѣ, где река Удай въ рѣку Сулу впадает, на речцѣ Березоточи будучой, едну част до его самого отчистимъ правомъ належную, а другую на змерлого рожоного брата его Андрея Вербицкого, тим же правомъ спадаючую, летовал, и просилъ насъ, абысмо обоє тій права нашимъ гетманскимъ унѣверсаломъ ствердили и умоцнили. Теди ми склонив-шися на тое его отца 'ігумена зъ братією прошеніе, уважаючи же ест слуш-ное и ку мноможенъю хвали божой потребное, велѣлисмо видати с канцел-лярій войсковой ему отцу игумену и всей братій сей нашъ виразний потвержателний унѣверсалъ, которимъ яко всѣ грунта, землѣ, поля, лѣси, сѣножати, млини давніе стараніемъ их монастирским отновленни и всякіе угодія от пререченной княжни Вишневецкой въ фундушѣ ономъ вираженій и іменними границами обясненній, ствержаем. Такъ и легацію помянутого законника Савватія Вербицкого на двѣ части пререченной греблѣ Березотоцкой данную, умоцняемъ и укрѣпляемъ. Мѣти теди хощемъ и повагою зъвѣрхности нашой гетманской пилно прикаэуемъ, абы нихто зъ старшини и черни войска Запорожского, а особливе эъ обывателей лубенскихъ, и зъ околичних людей въ владѣнъю и заживанню всѣхъ тих добръ въ фундушѣ и легацій описаних, тепер и в потомніе часи вишъіменованному превелебному господну отцу ігумену и всей братій монастиря Мгарского жадной и найменшой не важилъся чинити перешкоди. Данъ въ Гадячомъ мѣсяця іануаріа 24 д., 1699 году.

Звишменованиый гетман рукою власною.

Мѣсто печаты реиментарской.

[88] Унѣверсалъ гетмана Івана Самойловича на добра монастирскіе (8).

Іванъ Самуйловичъ гетманъ войска его царского пресвѣтлого величества Запорозского.

Всей старшинѣ и чернѣ войска его царского пресвѣтлого величества Запорозского, меновите пану полковникови лубенскому, сотником, атаманомъ, и всему того ж полку товариству, и кождому кому бы колвекъ толко тот нашъ показанъ былъ унѣверсалъ, дано симъ до вѣдомости, поневажъ славной памяти давніе въ богу зешліе гетмани антецессоровѣ нашіе, упатруючи помяо-женъе хвали божой, абы для недостатку обытелѣ святіе не упадали, але абы тимъ барзе з вивишенъемъ церковъ святихъ и православное христіянское кгрекоруское множилися вѣри, зъ побожности своей на виживленіе и вспарте нужнихъ потребъ монастиревѣ Мгарскому Лубенскому село Вязовокъ з приналежностями, село Олшанку зъ вишним и нижним млинкомъ, такъ тежъ луки проэиваеміе Барнадинскіе из лескомъ под фолваркомъ занятимъ, и села Лука, Хицѣ и Пѣски названніе, и перевозъ на Лисой горѣ найдуючийся, такъ якося в себѣ мают, надали и своими утвердили унѣверсалами. Теди и ми до антецессеровъ нашихъ стосуючися побожности, наданніе на поыененній монастир права нашимъ нынешнимъ зътвержаемъ уневерсалом и вшелякіе