Сторінка:Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729 – 1730 рр. (1931).pdf/89

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


жижею съ сенъними покосы, и рибними ловълями, и з дворцомъ, купленъними и записани въ городе Полтаве; да въ Шишацкомъ же уезъде въ Миргородскомъ полку лѣсомъ половиною, називаем[им]ъ Толстимъ, данънимъ от Лесницкой; да въ Снетицъкомъ уезде купленними сенними покоси, трема луками ис рибними ловлями; да въ селѣ Волчку мелницами трема зъ греблею и зъ дворцомъ, и сенними покоси, и земълею, и лѣси, и рибними ловълями. А крѣпости на тѣ вишеписанніе села и на деревни, и на мелници, и на озера, и на рибніе ловли, на сенніе и лесніе угоддя, и на двори, и на пивоварни и на солодовны, и на винокурни у нихъ монастирѣ. I мы великіе государи, цари и великіе князи Іоанъ Алексѣевичъ, Петръ Алексѣевичъ и великая государиня благовѣрная царевна и великая княжна Софѣя Алексѣевна, въсея Великия и Малія и Бѣлія Россіи́ самодержцы, наше царское величество, слушавъ отца нашего государева блаженъніе и вѣчнодостойнія памяти великого государя, его царского величества, жалованнихъ грамотъ, и подданого нашего войска Запорожского обои́хъ сторонъ Днепра гетмана Івана Стефановича, данъного имъ листа и вишепомянутого монастиря ігумена зъ братею челобытя, пожаловали тѣми ихъ вишепомянутими монастирскими маетностъми и мелницами, и озерами, и дворами, и сенними, и лесними и въсякими к нимъ належащими угодіи́, ему игумену Ипатію зъ братею, и въпред по немъ інимъ будучимъ игуменомъ и братіи́, въладѣть повелѣли, такъ какъ въ сей нашей великихъ государей грамоте изображено и въ вишеобявленнихъ привиліахъ и подданого нашего, гетмана Івана Степановича Мазепи листу написано буде у нихъ на тѣ вишеписанніе, и купленніе, и данніе села, и деревни, и мелници, и озера, и сенніе, и леснія угодя, и на дворы, и на винокурни, и на пивоварни, и на въсякіе к нимъ належащія угодя ест крѣпости, а у іного ни у кого нашихъ великихъ государей нашего царского величества жалованнихъ грамотъ и інихъ никакихъ крепостей нѣт і спору, и челобитя ныне и въпред ни от кого не будетъ. И для того сю нашу великихъ государей милостивую жалованню грамоту, за нашею царского величества печатю на тѣ вишеписанъніе села, деревны, и мелници, и на въсякіе угодія, которими оній игуменъ зъ братією преж сего въладяя и ныне въладѣютъ, дать повелѣли и по сей нашей великихъ государей милостивой жалованной грамоте [91б] ему игумену зъ братією и хто по немъ въ томъ монастире въпред ініе игумени и братія будутъ тѣми вишеписанъними селами, и деревънями, и дворами, и винокурнями, и пивоварнями, и мелницами, и озерами, и рибними ловлями, и сенъними, и лесними, в въсякими к нимъ належащими угодіи́, чимъ они наперед сего въладѣли и ныне къ тому Мгарскому Преображенскому монастирю въладѣютъ без спору въладѣти и доходи въсякіе имати попрежнему, кромѣ козаковъ, которіе служат въ войску. Дана сія наша царского величества жалованъная грамота въ нашемъ царствующемъ велицемъ граде Москвѣ. Лѣта от созъданія мира 7197-го, мѣсяца марта 29 дня, государствованія нашего 7-го году.

Государственного посолского приказу діякъ Борисъ Михайловъ.

Божіею милостію ми пресвѣтлѣйшіе и державнѣйшіе великіе государы, цари и великіе князи, Іоанъ Алексѣевичъ, Петръ Алексѣевичъ і великая государиня благовѣрная царевна и великая княжна Софія Алексіевна въсея Великія и Малія и Бѣлія Россіи́ самодержцы.

[92] Унѣверсалъ Демяна Ігнатовича, гетмана, въ которомъ потверждаетъ млини Вовчанскіе, стосуючись къ грамотѣ государевой (5).

Демянъ Ігнатовичъ гетманъ з войскомъ его царского пресвѣтлого величества Запорозкимъ.