Сторінка:Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729 – 1730 рр. (1931).pdf/91

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


и нижнимъ млинкомъ, луки прозиваеміе Бернадинскіе зъ лѣскомъ под фолваркомъ занятымъ, и села Луку и Хитцѣ, такъ теж Мгар и Пѣски названіе, такъ якося въ себѣ маютъ, позволяючи превелебному въ богу отцу Іпатію Горбачевъскому, ігуменови мененнаго монастира Мгарского, и по немъ будучимъ оцемъ ігуменамъ, и въсѣмъ тамошнимъ законникомъ для вспартя въсегдашнихъ росходовъ монастырскихъ тыми селами, млинами и въсѣми до монастира их приналежитостями gрунтами въладѣти, и въсякіе приходящіе зъ них пожитки отбирати. Теди абы ему отцу ігумену и въсѣмъ законником монастира Мгарского, такъ о держанню[1] онихъ селъ и въ привълащенню зъ них приходящих належитостей, яко и въ отбыранню зъ млиновъ припадаючих пожитковъ, жадная зъ старшини и чернѣ ни от кого не дѣялася перешкода, мѣти хощемъ. А войтомъ зъ громадами въишшереченнихъ сѣлъ приказуемъ, жеби безъ спереки належитое оной обытели отдавали послушенство, варуемъ. Однакъ жебы козаки въ тихъ селахъ мешкаючіе при своих козацкихъ [936] волностяхъ ненарушоне зоставали, не належачи до них законников. Данъ въ Батуринѣ, декабр. 19, року 1687.

Звишъименнованій рукою власною гетман.

Мѣсто печати рейментарской.

[94] Іванъ Бруховецкій, гетманъ з вѣрнимъ войском его царского пресвѣтлого величества Запорожскимъ (21).

Всей старшинѣ и чернѣ вѣрного войска его царского пресвѣтлого величества Запорозского до вѣдомости доносимъ: самая христіянская повинност того по насъ всѣхъ правовѣрнихъ христіянахъ витягает, абы обытелѣ и мѣсца святіе чрезъ своихъ же своеволнихъ людей до знищення не приходили. Прето що колвекъ зъ святобливой побожности од православнаго монархи самого од его царского пресвѣтлого величества и од антецессора нашего, славной памяти небожчика Богдана Хмелницкого, Мгарская Лубенская[2] общежителная обытель наданное мѣетъ, абы при томъ всемъ спокойно безъ жадной от Козаковъ старшихъ и менших перешкоди и од вшелякихъ особъ войскових турбаціи и кривди не поносили. А если бы кто колвекъ зъ Козаковъ меновите лубенских якую обиду и перешкоду обытели святой въ наданню ихъ и въ якой колвек речи чинити важилъся, а о том бы намъ скарга дойшла, теди безъ жадное пощади, якъ святокрадцовъ караннямъ войсковимъ карати будемъ. Данъ в Нѣжинѣ 12 марта, 1664.

Іванъ Бруховецкый, звишменованный гетманъ.

Мѣсто печати гетманской.

[95] Унѣверсалъ Іоанъна Мазепи гетмана позволителній, на gрунтѣ монастырскомъ или землѣ купленъной под Ковъжижею зостаючой, людей садити (18).

Іхъ царского пресвѣтлого величества войска Запорозъского Іоанъ Мазепа, гетманъ.

Пану полковниковѣ полтавскому, сотниковѣ великобудискому, атаману городовому, войтови и въсѣмъ тамошнимъ такъ товариству, яко и посполитимъ людемъ озънаймуемъ, ижъ по прошенію превелебного въ богу отца Іпатія Горбачевъского, ігумена святоспаского Мгарского зъ братією, позъволисмо на іхъ въласной манастирской земълѣ купленой, под Ковъжижею зостаючой, людей посадити волнихъ, столко человѣка, насколко земълѣ тоей

  1. о держанню — виправлено з — въ держанню
  2. Підкреслено в ориґіналі.