Сторінка:Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729 – 1730 рр. (1931).pdf/93

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 83 —

жати, займища и поля, грамотою своею Государскою ствердити и подати, зо въсѣмъ якъся въ собѣ мѣютъ до спокойного и вѣчистого уживання рaчилъ. Прето и мы яко тот же наступуючи на тот урядъ гетманства[1]) войска его царского пресвѣтлого величества Запорозьского, тie унѣверсали антецессо ровъ нашихъ и до грамоти царской имъ пречестному господину отцу игу: мену и всей братій наданное стосуючися, симъ унѣверсаломъ нашимъ конъ фѣрмуемъ, ствержаемъ и надаемъ, абы тихъ въсѣхъ маeтностей и кгрунтовъ прилеглих, якъся въ собѣ мѣютъ, каждая старшина, такъ панъ полковникъ лубенский въ обнятю, въ держаңю жаднимъ не прикрался витяганемъ стацѣй, подводъ, становисками и іншими въсякими датками спокойне были держа чими и нѣ от кого и найменшой трудности и перешкоди себе не узналн, Пилно и сурово приказуемъ под сроgгимъ каранъемъ войсковимъ, А до того теж войтове эъвишъпoмeнeннихъ селъ абы вышелякое послушенство превелеб ному въ богу отцу игумену мгарскому отдавали, якo тому зьвичай зостает. А хто бы упорнимъ въ подданихъ имъ былъ тихъ яко свойхъ власних под данихъ карати ведлугъ заслуги поръволяемъ. Писанъ въ Батуринѣ дня 18 генъвара, року 1670-го.

В подлиномъ таковъ подписъ: Демянъ Ігнатовичъ, гетманъ войска его царского пресвѣтлого величества Запорозского.

Мѣсто печати гетьманской.

[966] Унѣверсаль Максима Іляшенка, полковника лубенского потвердителнiй на село Пѣски лежачое за Сулою (13).

Максимъ Іляшенъко полковникъ войска его царского пресвѣтлого величества Запорозского лубенскій.

Пану [полковнику] наказному нашему въ Лубняхъ ростаючому, такъве пану сотниковѣ лубенскому, атамановѣ городовому и войтовѣ тамошнему, тудем атаманови села Пѣсокъ въ ключу Лубенскомъ найдуючомуся и въсему старшому и меншому товариству и посполству и кому толко вѣдати будетъ тепер и въ потомъніе часи потреба, симъ нашимъ ознаймуемъ унѣверсаломъ, поневажъ ясновелможній его милость пaнъ гетманъ эъ побожности своей, якъ добродѣй възъглядомъ прозъби его милости отца Макарія Русѣновича ігумена святія обытели Мгарского Лубенского монастира зъ братіею, а зи чачи абы въ обытeли святой того монастира эъ достатковъ належитих по требъ, обфитѣй хвала божія разъширалася, онимъ эъ ласки войсковое село Пѣски за Сулою лежачое, Лубенского уезду приворочаючи до пожитковъ монастирскихъ надалъ. Теды и ми стосуючися до унѣверсалу его милости пана гетмана и нашимъ унѣверсаломъ варуемо, жебы его милость отецъ игуменъ эъ братіею безъ жаднихъ трудностей при панскомъ унѣвер салу спокойне въ томъ селѣ тяглими людми въладнулъ и въшелякіе пожитки отбыралъ, въ томъ Кождая старшина лубенская и зъ найменшихъ тамош нихъ людей, абы перешкоды не важилися чинити, кождому спротивному волѣ панской будучому сурово приказуемъ. Данъ въ Ромнѣ року 1677, октовр. 11.

Въ подлинномъ подпис таковъ: Звишъленованъный полковникъ лубенъский.

Мѣсто печати.

[97] Унѣверсалъ гетмана Івана Бруховецкого на Хицу, на Луку и на Тишки, наданный року 1664, iюля 12 дня (16).

Іванъ Бруховецкый гетманъ эъ вѣрнимъ войскомъ его царского пресвѣтлого величества Запорожскимъ.

  1. Написано гтманстма.