Сторінка:Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729 – 1730 рр. (1931).pdf/98

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 88 —

велѣлы. Данъ въ Санктъ - Петербурге, лѣта от рождества Христова 1718, iюня 7 дня. Государствованія нашего 37 году.

Въ подленной грамотѣ подписано такъ: Государственной канцлеръ графъ Гаврило Головкынъ.

Мѣсто печаты.

К сей копии Въмѣсто владѣлицѣ Софии Ивановой Маркевичевой въдовъ ствующей судѣной прилуцкой Григорий Галенковский, товаришъ бунчуковий по ей прошению руку приложилъ.

С подлинною грамотою сводилъ писаръ городовій прилуцкій Федоръ Турковъскій.

[102] Копія.

Пресвѣтлѣйшого и державнѣйшого великого государа нашего его царского величества войска Запорожского обоихъ сторонъ Днепра гетманъ Іоанъ Скоропадскій.

Пану полковникови войска его царского пресвѣтлого величества Запорож ского лубенскому, п. п. старшинѣ полковой, особливе сотниковы ператинскому зъ урядомъ мѣскимъ тамошнимъ и кому бы тилко вѣдати належало, симъ нашимъ ознаймуемъ унѣверсаломъ, ижъ мы гетманъ выдячи згодность и способность до услугъ войсковихъ пана Івана Марковича, сотника теперей шего полкового прилуцкого, въ которихъ онъ вѣрно радѣтелно трвалъ и въпредъ непремѣненъ найдоватися мѣетъ, респекътомъ въсего того надаемо село Кроти зъ присюлкомъ до него прилеглимъ, зъ всѣмы угодіямы, и по зволяемъ до ласки нашой и войсковой онимъ владѣти, зъ людей посполитихъ послушенство отбырати, и всякie эъ нихъ належитости ку своей привлащати користи; въ чомъ абы панъ полковникъ лубеньскій, п. п. старшинаполъковая, такъже сотникъ ператинскій найменшой не важилися въ въладѣнію помяну того села зъ присюлкомъ пану Івану Марковычу, сотниковы полковому при луцкому, чинити перепоны и перешкоды. Войтъ зась села Кротувъ эъ поспо литимы тамошнимы и прилеглого присюлъка людьмы долженъ во всемъ пану сотниковы яко державцы своему повиноватися и послушнимъ быти. Данъ въ Глуховѣ септеврія 21 д., року 1709.

Въ подлинномъ подписано такъ: Эвышъменованній гетман рукою власною.

Мѣсто печаты.

К сей копии въмѣсто владѣлицы Софии Ивановой Марковичевой, удовъствующой судѣной пърилуцкой Григорий Галенъковъский, бунъчуковий то варишъ по ей прошению руку приложилъ.

С подленнимъ унѣверсаломъ сводилъ писаръ городовий прилуцкій Федорь Турковскій.

[103] СОТНѢ ЛОХВИЦКОЙ.
[Марковича Андрія.)

Копія.

31.

Божіею милостію мы пресвѣтлѣйшій и державнѣйшій великій государт», даръ и великій князь Петръ Алексѣевичъ всея Великiя и Малiя и Бѣлія Россій самодержецъ[1]) пожаловали Нѣжинского полку глуховского сотника Андрея Маркова за его к намъ великому государю служби, повелѣли ему дать сію нашу царского величества жалованную грамоту на купленную его мелницу на рекѣ ретѣ въ селѣ Тулиголовах въ полку Нѣинскомъ на

  1. Титула наведено о рукопису не всього, а скорочено.