Сторінка:Генрік Понтоппідан. Із хат. 1899.pdf/85

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Добре полудне, Трино, впріла, що?

Сього було вже за богато. Хоч чула біль і змученє, обернула ся із своїм тягаром і крикнула за ним:

— Ти свиньо!

Мав охоту завернути і заїхати їй під ребра, але роздумав ся і пішов далї посвистуючи.

Небаром потім покликано Івана на вправи і він виїхав із села. Коли вернув на св. Михайла, Трина мала вже хлопця і пішла до міста у мамки.