ючись, що не може подати їх імен, бо при слабім сьвітлї реверберів на замковім подвірю йому годї було пізнати їх з лиця. Ґенерал, який чув уже, що замок стояв тодї в огнї, здивував ся не мало; завважив, що знайомих людий можна в ночи пізнати по голосї, і коли сей з заклопотаним лицем здвигнув раменами, велїв йому як найпильнїйше і найострійше розслїдити сю справу. В тій хвилї донїс хтось, пропхавши ся наперед із заднього ряду, що один із злочинцїв поранених ґрафом Ф… упав був у корідорі, звідки його комендантові люди затягли до комірки, де він лежить і доси. Ґенерал велїв сторожї привести його, зняти з нього короткий протокол, і цїлу шайку, яку сей вийменував, числом пять хлопа, зараз розстріляти. Коли сього доконано, ґенерал лишаючи невеличку залогу видав наказ загального вимаршу всеї решти війська; офіцири духом розбігли ся по всїх корпусах; серед сутолоки та біганини ґраф приступив до коменданта і пожалкував, що серед таких обставин мусить позаочно переслати панї маркізї свій низенький поклін, і несповна за годину в цїлій фортецї Росиян не стало.
Сїм'я думала, що чейже в будучому знайде ся нагода передати ґрафови якийсь
