подорожі він віщував своїм нетерпливим бажаним таку долю; що одначе се справляє йому страшенну турботу; що супроти непочесної ролї, яку він мусить грати тепер, близша знайомість може вийти лише на його користь; що за свою добру славу, коли вже й сю найсумнївнїйшу з усїх прикмет брати під розвагу, він, здаєть ся, може ручити; що одинокий негідний поступок, якого він допустив ся в своїм житю, невідомий сьвітови і він уже готовить ся направити його; одним словом, що він чоловік чесний і просить приняти запевненє, що се запевненє правдиве.
Комендант відповів, усьміхаючи ся з легка, хоч і без іронїї, що він підписує всї ті вислови. Йому ще не доводило ся пізнати молодого чоловіка, що в так короткім часї виявив би так богато прегарних прикмет характеру. Він майже певний, що короткий час намислу усунув би нерішучість, яка ще проявляєть ся тепер; та заким не обговорить сеї справи з ріднею як своєю так і ґрафовою, не може дати нїякої заяви по над ту, що дав. На се заявив ґраф, що він не має родичів і свобідний. Його вуйко — ґенерал К…, а за його дозвіл він ручить. Додав, що він пан значного маєтку і буде міг зважити ся зробити Італїю своєю батьківщиною.
