Комендант уклонив ся йому чемно, виявив іще раз свою волю і просив його не говорити про се дїло більше аж до закінченя подорожі. Ґраф по короткій мовчанцї, в якій виявляв признаки найбільшого затурбованя, мовив обертаючись до матери, що робив усе можливе, щоб ухилити ся від сеї службової подорожі; що заходи, на які він задля сього зважив ся у головного коменданта та у ґенерала К…, свойого вуйка, були найбільше рішучі, які лише можна було зробити; що одначе дехто надїяв ся тим способом вивести його з мелянхолїї, яка йому ще лишила ся по його слабости; і що тепер ся подорож робить його зовсїм нещасливим. — Сїм'я не знала, що мала сказати на таку заяву. Ґраф, потираючи чоло, говорив далї, що як би була деяка надїя дійти через се близше до мети його бажань, то він відложив би свій від'їзд на день або й ще трохи далї, щоб попробувати… При тім поглядав за чергою на коменданта, на маркізу і на матїрь. Комендант глядїв з квасною міною перед себе в низ і не відповів йому нїчого. Полковниця мовила:
— Йдїть, ідїть, пане ґрафе, їдьте до Неаполя, а як вернете, то надїлїть нас
