на який відважив ся. Та даремно ждали на сю хвилю протягом усеї вечері. Старанно обминаючи все, що могло натякнути на сю справу, ґраф розмовляв з комендантом про війну а з надлїсничим про полюванє. Коли згадав про битву під П…, в якій був ранений, звела його мати на історію його хороби і випитувала, як йому вело ся в тій малій містинї і чи мав там відповідну вигоду? Тодї він розповів деякі дрібницї, цїкаві задля його пристрасти до маркізи: як вона раз-у-раз сидїла коло його ліжка; як у нього в часї горячки її образ усе мішав ся з образом лебедя, якого він хлопцем бачив у вуйковім маєтку; що особливо одна згадка зворушила його глубоко, як він раз того лебедя обкидав болотом, а сей лише тихенько пірнув у воду і виринув із неї знов чистий; як вона все плавала на огняних хвилях, а він кликав: Тінка, бо так називав ся той лебідь, але нїяк не міг привабити його до себе, бо його вся радість була плавати та пишно вигинати шию; запевнив нараз почервонївши як кров, що любить її без памяти, втупив очи в свою тарілку і замовк.
Нарештї прийшло ся вставати від стола; а що ґраф по короткій розмові з матїрю зараз розкланяв ся з товариством
