кликала ся на почутя иньших. Полковниця мовила:
— Коли він верне з Неаполя, а розвіди, які-б ми тимчасом могли зібрати про нього, не суперечили-б загальному вражіню, яке він зробив на тебе, — то що відповіла-б ти, як би він тодї повторив своє предложенє?
— В такім разї, — відповіла маркіза, — коли його бажаня справдї видають ся дуже горячими, я-б ті бажаня — вона запнула ся і її очи засьяли блиском при тих словах, — я-б сповнила їх задля зобовязаня, яке я винна йому.
Мати, що завсїгди бажала другого замужя своєї дочки, ледво здужала утаїти свою радість при тій заяві, і міркувала, що́ можна би зробити з сього. Надлїсничий мовив, знов неспокійно встаючи з крісла, що коли маркіза допускає якусь можність урадувати його колись своєю рукою, треба зараз тепер зробити щось, щоб запобігти наслїдкам його шаленого вчинка. Мати також притакнула і додала, що остаточно й різіко тут було-б не надто велике, бо при так многих прегарних прикметах, які він виявив тої ночи, коли Росияни штурмували фортецю, ледви чи слїд побоювати ся, щоб і в иньшому його поводженє не відповідало їм. Маркіза глядїла
