з виразом найживійшої трівоги в низ перед себе.
— Аджеж можна-б йому, — мовила далї мати беручи її за руки, — передати приміром заяву, що ти аж до його повороту з Неаполя не захочеш нї за кого иньшого вийти замуж.
Маркіза мовила: — Таку заяву, наймилїйша мамо, можу дати йому; та тільки бою ся, що вона не заспокоїть його, а нас заплутає.
— Се вже здай на мене! — відповіла мати з найживійшою радістю, і оглянула ся на коменданта. — Льоренцо, — запитала, — а ти як думаєш? — і заходилась устати з крісла. Комендант, що чув усе, стояв при вікні, глядїв на вулицю і не сказав нїчого. Надлїсничий запевнив, що бере на себе скараскатись ґрафа з дому сею нешкідливою заявою.
— Ну, то робіть! робіть! робіть! — скрикнув батько обертаючись. — Мушу в-друге піддати ся сьому Москалеви.
Тодї мати схопила ся з сидженя, поцїлувала його й дочку, і коли батько всьміхнув ся на її запопадливість, запитала, як би передати зараз у сїй хвилї ґрафови сю заяву? За радою надлїсничого постановлено просити його, коли ще не роздягнений, щоб був ласкав на хвилю потру-
