дому; на се той відповів, що не знає про жаден виємок, і зараз потім додав якось двозначно: чи він може ґраф Ф…? Ґраф, окинувши його допитливим зором відповів: нї, і додав, обернений до свойого слуги, але так, що й тамтой міг се чути, що при таких обставинах йому доведеть ся заночувати в гостинницї і писемно дати про себе знати панї маркізї. Та скоро лише скрив ся з очий придверника, скрутив за наріжник і пішов по під мур просторого саду, що розкинув ся за домом. Крізь фіртку, яку застав отворену, війшов до саду, пройшов по його стежках і власне хотїв війти по заднїй терасї до дому, коли в альтанї положеній обік побачив маркізу в її любій і таємничій подобі при маленькім столику пильно заняту працею. Він наблизив ся до неї так, що вона не могла побачити його швидше, поки не станув у входї альтани, три малі кроки від її ніг.
— Ґраф Ф…! — мовила маркіза піднявши очи, і румянець несподїванки обілляв її лице.
Ґраф усьміхнув ся, стояв іще хвилю не рушаючи ся в дверех; потім сїв обік неї з такою скромною нахабністю, що вона не потребувала полошити ся, і заким вона ще зміркувала, що їй робити в тім незви-
