то й тодї-б я не заходилась коло тебе нїжнїйше та достойнїйше. Доки живу, не пущу тебе від свойого боку. Всьому сьвіту на перекір: не хочу нїякої чести понад твою ганьбу; коли тілько ти будеш добра зо мною і не будеш тямити тої безсердечности, з якою я відіпхнула тебе.
Маркіза силкувала ся потїшити її пестощами та безконечними заклинанями; та прийшов вечер і продзвонила північ, заким їй се вдало ся. Другого дня, коли троха улягло ся зворушенє старої дами, що в ночи кинуло її було в горячку, поїхали мати й дочка і внучата мов у тріумфі назад до М… В дорозї вони були дуже веселі, жартували зі стрільця Лєопарда, що сидїв з переду на козлї; і мати сказала до маркізи, що завважує, як вона червонїє ся, коли лише гляне на його широкі плечі. Маркіза відповіла рухом, у якому було на половину зітханя, а на половину усьмішки: хто знає, хто нарештї д. 3-го о 11-тій зрана явить ся у нас! — Та чим більше наближали ся до М…, тим поважнїйший робив ся їх настрій в ожиданю рішучих появ, що ще були перед ними. Панї Ґ… не зраджуючи ся зі своїми плянами, завела дочку, коли висїли перед домом, знов до її давнїх покоїв; мовила, щоб розгостила ся, а вона зараз верне до
