нахиливши лице над нею, як над своєю першою коханкою, він сидїв і затулював їй уста і цїлував її. Мати почула себе мов блаженною; неспостережена стоячи за його кріслом вона отягала ся перервати роскіш небесного поєднаня, що знов завитало в її дім. Нарештї наблизила ся до батька і нахиляючи ся з за крісла глянула на нього з боку, як раз коли він знов пальцями й устами в невимовній роскоші порав ся коло уст своєї дочки. Комендант при її видї знов уже похилив зовсїм наморщене лице і хотїв сказати щось: та вона скрикнула: „О, щож се за личко!“ — та собіж поцїлувала його до порядку і зробила жартами конець тому зворушеню. Вона запросила і повела обоє, мов молодих до шлюбу, до вечері, при якій комендант, що правда, був дуже веселий, але все ще від часу до часу схлипував, мало їв і говорив, глядїв у тарілку і бавив ся рукою своєї дочки.
Коли настав найблизший день, виринуло питанє: хто в Бога сьвятого покаже ся завтра о 11-тій годинї? бо завтра був той страшний третїй. Батько й мати, а надто й брат, що також прибув з перепросинами, були безумовно за шлюбом; (коли людина буде хоч сяк-так зносна) все що лиш буде можливо, треба зробити, щоб
