одним великим замахом вітця, матір і брата, і щезла.
Комендант, збентежений сею чудною появою, запитав, що стало ся; і зблїд побачивши в тій рішучій хвилї в покою ґрафа Ф… Мати взяла ґрафа за руку і мовила:
— Не питай! Сей молодий чоловік жалує сердечно всього того, що стало ся. Дай йому своє благословенство, дай, дай, то все скінчить ся щасливо.
Ґраф стояв мов знївечений. Комендант поклав на нього свою руку; його повіки здригнули ся, його уста були білі як крейда.
— Нехай небесне проклятє не доторкнеть ся сеї голови! — мовив він. — Коли думаєте взяти шлюб?
— Завтра, — відповіла мати за нього, бо він не міг сказати анї слова, — завтра або й сьогодня, як хочеш; пану ґрафови, що виказав стільки гарного старання, щоб направити свій блуд, найближча година все буде найлюбійшою.
— В такім разї мило менї буде застати вас завтра рано о 11-тій у костелї Авґустинів, — мовив полковник, поклонив ся йому, покликав жінку й сина, щоб удати ся до маркізиного покою, і лишив його самого.
