Сторінка:Генріх Кляйст. Маркіза О... Переклад з передмовою Івана Франка (1903).pdf/88

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

в задумі, потім розложила і прочитала ще раз; потім заявила, що о 11-тій годинї ставить ся в костелї Авґустинів. Устала, одягла ся не кажучи анї слова, і коли почала бити година, всїла зі всїми своїми до повоза і поїхала до костела.

Аж у порталю костела дозволено ґрафови приступити до ріднї. В часї набоженства глядїла маркіза не змигаючи на вівтар; анї разу не глипнула на мужа, з яким обмінювалась обручками. По довершеню шлюбу ґраф подав їй рамя; та скоро лише вийшли з костела, ґрафиня поклонилась йому; комендант запитав, чи буде мав часом честь здибати в його покоях своєї дочки; на се ґраф пробелькотав щось таке, чого нїхто не зрозумів, зняв капелюха перед цїлою компанїєю і щез. Він наняв помешканє в М…, у якому пробув кілька місяцїв, не поступивши й ногою до дому коменданта, у якому жила ґрафиня. Тілько завдяки делїкатному, достойному та вповнї взірцевому поводженю всюди, де лише входив у яку будь спільність з сїмєю, його по щасливо відбутих злогах ґрафинї, що вродила сина, запрошено на його хрестини. Ґрафиня, що попідпирана коврами сидїла на ліжку, бачила його лише на хвильку, коли показав ся в дверех і з пошаною поздоровив її.