Сторінка:Герасимович. Життя й відносини на Радянській Україні. 1922.pdf/103

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

один клич: Проч з всяким польським, російським чи яким иншим ярмом від монархістичної аж до комуністичної форми включно! Хай живе Вільна, Незалежна Україна!

Тільки зрадник національної справи, свідомий запроданець — Юда-Іскаріот

    н. пр. такої найважнійшої области як народнього господарства назначено Савку, львівського студента-Жидка (це його прибране назвиско), який говорив тільки по російськи або по польськи і страшно сердився, коли почув від кого українську мову. В його бюрах працювали майже виключно Поляки або Жиди, урядувалося по польськи, а вношені сторонами українські акти йшли до переводу на польську мову. Посадником міста Тернополя був тоді Болюх — Українець. Російські комуністи взяли були на „учот“ всю мануфактуру, фабричні вироби, машини, медікаменти, хірургічні приладдя, всі аптичні та дроґуерські продукти і взагалі всі товари по торговлях тай те все майно стали вивозити до Росії. Болюх запротестував проти такого очевидного рабунку, бож тих продуктів потрібно і для галицького пролєтаріяту, тим більше, що в Галичині нема відповідних фабрик на виріб нових продуктів. Тоді Болюха арештовано, назначено посадником другого і майно таки вивезено. Ті і тим подібні практики комуністичної господарки отворили очи східно-галицьким симпатикам та ґрунтовно вилічили їх із „комуністичної недуги“.