тюремного шпиталю. Між арештованими був і Галицький, якого мало що не розстрілями. До рана вивозили чекісти побиті жертви, а сходяче сонце освітило рано посічені кулями і кровію обризкані ваґони й цілі потоки крови під ваґонами та на шляху, куди вивозили побиті жертви…
Комуністам мало було тої крови. Замкнених у тюрму здесятковано розстрілами і то не тільки старшин, а також стрільців.
Так пересіяних через густе сито частину Галичан відправлено через Миколаїв до Харкова, а частина (біля 60 люда) зосталася в Одесі в тюрмі.
Для характеристики відносин скажу ще декілька слів про слідство в справі крівавих подій в Одесі.
Діялося це літом 1920. р. в часі наступу большевиків на Галичину. Комуністи — як звісно — мають у себе готові правительства для всіх держав і країв так, що під тим оглядом вони не мають клопоту на випадок заняття чи збольшевичення якої небудь провінції. Річ ясна — і для Галичини спрепарували вони відповідне правдиво комуністчине правительство.
Переслідування Галичан взагалі, й зокрема вище згадані кріваві події в Одесі були тому „правительству“ дуже не на руку. Щоб як небудь виплутатися з тої
