Перейти до вмісту

Сторінка:Герасимович. Життя й відносини на Радянській Україні. 1922.pdf/13

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

неприємної ситуації і замилити людям очі, вислано з Харкова до Одеси „комісію“ для розслідження тих крівавих подій. На чолі тої комісії був цілковито скомунізований Галичанин д-р. Сіяк. Він тільки тим журився, як оправдає большевиків, коли в Галичині стануть закидати їм їхні масові убийства Галичан. І той чоловік мав переводити слідство… Річ ясна, — винуватих не знайдено, а що більше, чека офіціяльно заявила йому, що в одеських тюрмах і арештах нема ані одного Галичанина. Між тим — як сказано — в самій тюрмі було тоді понад 60 люда, а по других участках і арештах були також Галичане. Коли опісля в приватній дорозі доказано д-рові Сіякові, що заява чека свідомо брехлива і вияснено, як справа дійсно мається, тоді д-р. Сіяк прийшов з предсідателем одеської чека до тюрми, виголосив зголодженим і горем прибитим Галичанам палку, яскраво червону промову, обіцяв, що „завтра“ вийдуть усі на волю, сів на потяг, тай поїхав… А Галичане зостались на ласку і неласку одеської чеки і не одно „завтра“ минуло, доки їх по одному, по 3, по 5 випущено не на волю, а під штиками відправлено в червону армію… Доволі сказати, що послідніх із тої „шістьдесятки“ випущено „на волю“ ледви по трьох місяцях з половиною після від'їзду д-ра Сіяка.