Коли Галичане сиділи по тюрмах, то одеська „Жіноча Громада“ збирала за відомом большевицької влади жертви в грошах, тютюні і продуктах та через туюж владу в лєґальній дорозі пересилала нещасним.
Нараз з початком червня 1920. р. почалися арешти, головно членів „Просвіти“, „Жіночої Громади“ та українських кооперацій. Арештованим закидувано збірки на користь зостаючих в тюрмі Галичан, сходини (за відомом влади в лєґально істнуючих товариствах) і т. ин. А щоб цьому всьому надати більшої ваги, названо це все контрреволюцією та петлюрівщиною… (Для вияснення справи не від річі додати, що кому большевики закидають „петлюрівщину“, той не зовсім мусить бути прихильником Петлюри. Ця назва свідомо провокаційна, як давніще чорносотенська „мазепинщина“ і російські імперіялісти причіплюють її до кожної свідомої людини, до якоїб вона небудь приналежала української партії).
За місяць опісля слідували масові розстріли арештованих Українців, головнож інтеліґенції, членів виділів, або звичайних діяльних членів товариств. Розстрілювано по 70 до 80 денно.
